Методи педагогічних досліджень, що використовуються методикою фізики

Зв'язок методики фізики з іншими науками

Методика фізики тісно пов'язана з іншими науками, насамперед з фізикою, психологією і педагогікою. Зв'язки з цими науками проявляються як у змісті навчального матеріалу, так і в методах, засобах і формах навчання. Так, розвиток фізики призвів до того, що у програму курсу фізики були включені фізичні основи напівпровідників, елементи спеціальної теорії відносності, квантової фізики та ін.

Розвиток педагогічної психології, створення нових психологічних концепцій, зокрема теорії поетапного формування розумових дій (Л.Виготський, П.Гальйерін), теорії розвиваючого навчання (Л.Занков, Д.Ельконін), концепції теоретичних узагальнень (В.Давидов) призвело до розробки на їх основі технологій навчання фізиці.

Методика фізики пов'язана також з філософією, логікою, з технічними науками. Розвиток техніки призводить до створення нових засобів навчання, що вимагає розробки методики їх використання у навчальному процесі.

Будь-яка наука складається як із результатів пізнання, так і методів пізнання.

Всю сукупність методів педагогічних досліджень можна розбити на 2 групи:

Змістовні методи - це методи, які вимагають безпосереднього звернення до фактів, даних спостережень та експерименту і виведення із них шляхом аналізу, синтезу, абстракції теоретичних висновків.

До цих методів належать: педагогічне спостереження, спів­бесіда, анкетування, педагогічний експеримент.

Педагогічне спостереження дозволяє накопичувати факти для формування гіпотез, для з'ясування особливостей процесу навчання фізиці. Спостерігають дії учнів чи учнівських груп при вивченні нового матеріалу, виконанні лабораторних робіт, розв'язуванні задач, поясненні вчителя, засвоєнні нового матеріалу, набуття навичок та вмінь.

Документальне спостереження являє собою вивчення зошитів учнів, контрольних робіт, конспектів вчителів, класних журналів і т.і.

Спостереження часто використовують при вивченні і узагальненні практичного досвіду вчителів фізики. Кожне наукове спостереження повинно мати мету і вестись по раніш розробленому плану.

Проводячи спостереження, дослідник ще не знає відповіді не поставлену проблему.

Педагогічний експеримент - це своєрідно сконструйований і реалізований процес навчання фізиці, який дає можливість спостереження педагогічних явищ у контрольованих умовах та має можливість бути чисельно обробленим.

На відміну від спостереження, в пед. експерименті поставлена проблема стає гіпотезою, тобто дослідник передбачає наявність певного зв'язку між фактами і з допомогою експерименту намагається довести або спростувати його існування.

Педагогічний експеримент передбачає:

а) внесення в процес навчання принципово нових фактів чи змін
(у зміст матеріалу, методи навчання, види навчального обладнання) у
відповідності із висунутою гіпотезою;

б) створення умов, за яких можна глибше, ніж звичайно бачити
вплив внесених факторів на навчальний процес;

в) якісний і кількісний аналіз та обрахунок результатів навчання. З'ясування порівняльної ефективності використаних факторів.

Найбільш поширена форма педагогічного експерименту і контрольному класах. У цьому випадку в експериментальному класі вводиться експериментальний фактор, а в контрольному класі - ні.

Основні етапи і операції порівняльного педагогічного експерименту можна відобразити у вигляді схеми.

Схема основних етапів педагогічного експерименту

1) Вибір і зрівняння класів	ДРк–ПРЗк=Пк ДРк–ПРЗк=Пк ДРе-ПРЗе=Пе ДРе ДРк Навчання за традиційною методикою Експериментальні класи ПРЗе Введення експери-ментального фактора у навчанні ПРЗк Контрольні класи
2) Визначення початкового рівня знань, умінь і на­ вичок з досліджуваного питання (констатуючий експеримент)
3) Навчання
4) Визначення досягнутого рівня знань
5) Оцінка приросту знань
6) Порівняльний аналіз ефективносі експери­ментального фактора (П) і аналіз результатів

Формалізовані методи - це методи моделювання педагогічних явищ і процесів, структурно-логічний аналіз навчального матеріалу і знань учнів, системний підхід до розробки проблем навчального експерименту.

Інструментом теоретичного аналізу є, наприклад, структурно-
логічний аналіз навчального матеріалу і знань учнів, статистична
оцінка окремих явищ у навчанні фізиці, онтодидактичний аналіз
навчального матеріалу.

Цікаво знати, що...

Початок розробок з методики фізики поклали: Ломоносов, Головін і Гіляровський.

Наприклад Ломоносов у праці "Вольфианская эксперимент­альная физика" (1746 р.) так описував основний метод навчання фізиці:

" ...Мысленные рассуждения произведены бывают из надежных и много раз повторенных опытов. Для того начинающим учиться физике наперед предлагаются ныне обыкновенно нужнейшие физические опыты купно с рассуждениями, которые из оных непосредственно и почти очевидно следуют."

М.Головін (учень Ейлера) (1785 р.) - видав підручник з фізики "Краткое руководство к физике для употребления в народных училищах Российской империи".

Гіляровський, Сперанський, Ленц (1839 р.) - видали теоретичні викладки до навчання фізики — "Руководство к физике" яким користувались протягом 25 років.

У 1862 році К.Краєвич написав "Учебник физики", в якому надавалися методичні рекомендації до вивчення фізики, зокрема викладання матеріалу йшло "від легкого до складного". Цей підручник витримав 22 перевидання.

У 1908 р. Косоногов видає підручник з методичними зауваженнями "Концентрический учебник физики".

Вперше створено підручник з методики фізики у 1894 році Шведовим. Він називався "Методика физики". У 1907 році Лермантов написав підручник "Методика физики и содержание приборов в готовности", а в 1916 р. Кашин - "Методика физики", в
якому вже виділяються методи викладання, 2-х ступенева побудова
шкільного курсу фізики, використання індукції та дедукції у
навчанні, поєднання теорії та експерименту, розроблені перші
лабораторні роботи