Цілеспрямовані дії по обмеженню чи мінімізації ризику в системі економічних відносин звуться управлінням ризиком (менеджменту ризиком).
Процес менеджменту ризиків підрозділяється на такі етапи:
- ідентифікація схильності ризику;
- оцінка ризиків;
- вибір методів управління ризиком і застосування їх.
Рішення задачі ідентифікації ризику розбивається на дві частини:
- виявлення ризику;
- ідентифікація діючих причин і ризиків, що приводять до подібному результату.
Оцінка ризику – це визначення кількісним чи якісним способом ступеня ризику.
Вибір методів управління ризиком і їхнім застосуванням ґрунтується на показниках оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють дві групи:
- організаційно-технічні;
- фінансово-договірні.
До організаційно-технічних методів управління ризиками відносяться:
- способи запобігання ризиків;
- способи скорочення ризиків.
Спосіб запобігання ризиків полягає в загальному обмеженні збитку. При використанні цього напрямку необхідно враховувати наступне:
|
|
- запобігання можливих ризиків може бути просто неможливим, зокрема це стосується ризиків цивільної відповідальності;
- запобігання одного виду ризику може привести до виникнення інших;
- можливий обсяг прибутку від заняття визначеною діяльністю може значно перевищувати можливі втрати у випадку настання ризикової ситуації, зв'язаної з даним видом діяльності.
Способи скорочення ризиків націлені на скорочення імовірності збитків, або розміру наслідків збитків. З цією метою використовуються наступні прийоми:
- організаційні способи (поділ, об'єднання, диверсифікованість);
- технічні способи;
- навчання і тренування персоналу;
- комбінований спосіб.
Поділ ризиків здійснюється за рахунок поділу активів шляхом:
- фізичного поділу активів;
- поділу активів по власності.
При об'єднанні активів можливий ризик поділяється між декількома суб'єктами економіки.
Диверсифікованість – це спосіб поділу активів (інвестицій) з наступним об'єднанням ризиків.
Технічні способи включають процедурні способи і технічні засоби. Процедурні способи містять у собі планування і підготовку дублюючих виробничих потужностей, планування заходів на випадок аварії, ліквідацію слабких структурних місць.
Необхідність навчання і тренування персоналу обумовлена тим, що людський фактор нерідко сприяє виникненню ризикових ситуацій.
При комбінованому способі здійснюється комплексне одночасне використання усіх чи частини з перерахованих вище способів.
Фінансово-договірні способи містять у собі:
- способи самостійного протистояння ризику;
|
|
- способи передачі ризику;
- страхування ризиків.
Способи самостійного протистояння ризику полягають у фінансуванні збитків за рахунок власних коштів (створення спеціального внутрішнього фонду, організація галузевої страхової компанії, фінансування ризику з поточного бюджету).
Передача ризику здійснюється укладенням контрактів наступних типів: будівельних, орендних, контрактів на збереження і перевезення вантажів, продажу, обслуговування і постачання, контрактів – поручительства, договорів факторингу, біржових угод.
Страхування ризиків відноситься до методу передачі ризиків за допомогою укладення договору страхування зі страховою компанією.
Висновки: ризик як історична й економічна категорія тісно зв'язаний з поняттям збитку, що викликає потребу в управлінні ризиками. Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику, що являє собою розподіл ризику на конкретні групи по визначених ознаках. Звертається увага, що процес менеджменту ризиків містить у собі ідентифікацію й оцінку ризику, а також вибір методів управління ризиком. Основними методами управління ризиками є організаційно-технічні і фінансово-договірні.
Література
1. Страхування: Підручник / Керівник авт.кол. і наук. ред. С.С.Осадець, д-р. екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998, стор. 59 – 72.
2. Шелехов К.В., Бигдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – стр. 258 – 298.
3. Шепілова В.Г. Практичне страхування. Навч.-метод. посібник. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – стр.40 – 42.