Комфортний монтаж і його прийоми

Комфортний монтаж – це сукупність монтажних прийомів, які дозволяють глядачу не помічати, або не звертати увагу на монтажні переходи, створюючи цілісну об´єктивну картину дії, повно розуміти реальну систему їх зовнішніх взаємин об´єктів зйомки.

Принципи комфортного монтажу лежать в основі принципів монтажної зйомки і саме ця єдність забезпечує елементарне розуміння глядачем подій екранного твору.

Слід визначити такі десять прийомів монтажної зйомки та комфортного монтажу:

- монтаж за крупністю кадру.

Крупності кадру при зйомці людини, або якогось іншого об´єкта, повинні відрізнятися настільки, аби глядач розумів, що це один і той же об´єкт, але не відчував оптичного дискомфорту через різку зміну дуже близьких за крупністю планів. Тобто, для створення комфортних умов перегляду не слід монтувати встик близькі за крупністю кадри об´єкта, а чергувати їх у близькій послідовності (крупний-середній, загальний-середній-крупний тощо).

Це необхідно лише тоді, коли йдеться про динамізацію зображення, а не про смилові чи емоційні акценти.

Слід також ще раз зрозуміти, що мова йде про показ о д н о г о об´єкта. Коли знімаються і монтуються р і з н і об´єкти, логіка їх показу і монтажу довільно диктується режисерським баченням сцени;

- монтаж за орієнтацією в просторі.

Якщо знімають і монтують об´єкти, котрі взаємодіють один з одним, відбирають до монтажу лише кадри, зняті з одного боку зони їх взаємодії.

Наприклад, герої розмовляють один з одним. Їх слід знімати тільки з одного боку, спрямовуючи камеру справа на лівого героя, а зліва – на правого.

Якщо перейти на інший бік, герої оптично помінються місцями.

Це правило не діє в тому випадку, коли герої під час взаємодії міняються місцями в самому кадрі. Після такої зміни знову починає діяти попереднє правило;

- монтаж за напрямком руху об´єкта.

Об´єкт, який рухається, повинен зніматися тільки з одного боку, аби не створити ефект зустрічного руху. Для того, щоб перейти на інший його бік, слід показати в кадрі розворот об´єкта, або розділити кадри з протилежним рухом кадром, у якому об´єкт рухається під деяким кутом н а камеру чи в і д камери;

- монтаж за напрямком головного об´єму чи площини, які рухаються в кадрі.

Це означає, якщо в попередньому кадрі певний об´єкт, наприклад поїзд, займає більшу частину кадру, то у наступному кадрі, у якому теж відбувається рух, він повинен не тільки бути спрямований у попередньому напрямку, але й зображально займати більшу частину кадру – так само, як і в попередньому.

Для того, аби позбавитись цієї необхідності, достатньо в першому кадрі панорамою піти вбік від поїзда, що їде, або просто випустити його з кадру;

- монтаж за фазою об´єкту, що рухається в кадрі.

Слід монтувати окремі фази руху таким чином, щоб одна фаза неначе була продовженням іншої. Для цього використовуються монтажні стики кадрів, знятих на віддалених крупностях (об´єкт рухається на крупному плані – об´єкт рухається на загальному плані), або через перебивку (наприклад, об´єкт рухається на крупному плані – хтось дивиться на нього – об´єкт продовжує рухатись на будь-якому плані);

- монтаж за темпом об´єктів, що рухаються;

Для того, щоб глядач сприймав рух об´єкта в різних кадрах без ривків, необхідно, аби довжина шляху, який проходить об´єкт у кожному з кадрів, була майже однаковою, незважаючи на точку зору камери. При цьому слід враховувати, що різні об´єктиви по-різному деформують простір. Коли один кадр знято «нормальним» об´єктивом, а другий – довгофокусним, одна й та ж дистанція руху в другому кадрі психологічно буде пройдена значно швидше (при застосуванні широкофокусного об´єктива – навпаки). Отже, у другому випадку варто штучно продовжити дистанцію за допомогою панорами;

- монтаж за композицією.

Знімаючи і монтуючи кадри з однотипними об´єктами, слід (не більш ніж на третину кадру) зміщувати композиційний центр кадру, а ще краще – будувати зовсім іншу композицію кадру. Найважливіша композиційна різноманітність при зйомці та монтажі сцен, побудованих здебільшого на крупних і середніх планах людей (не кажучи вже про цілі «портретні» фільми типу «12 розгніваних чоловіків»).

Різноманітність композиції позбавить глядача від потреби психологічної ідентифікації екранних героїв і зорових «ривків»;.

- монтаж за світлом.

Без потреби не слід монтувати кадри, які значно різняться за характером освітлення, такі, у яких тіні йдуть у зовсім інший бік тощо.

Не можна знімати ту саму сцену і в сонячну, і в пасмурну погоду, якщо сонце на заходить за хмару безпосередньо під час епізоду і т.д., і т.ін.;

- монтаж за кольором.

Аналогічно треба розуміти проблему з монтажем за кольором – не слід без драматургічно обгрунтованої причини монтувати кадри, кольори яких дуже контрастно відрізняються один від одного;

- монтаж за зміною зйомочної осі.

Не слід знімати і монтувати кадри, в яких об´єкт послідовно знятий на різних крупностях, але вздовж осі зйомки. Це обов´язково створить ефект зорових «стрибків». Треба просто змінуювати положення камери вбік від попередньої осі зйомки, або знімати одним кадром за допомогою трансфокаторного наїзду.

При цьому зауважимо, що мова йде тільки про комфортний монтаж, за якого на екрані створюється певна подоба об´єктивної, неакцентованої реальності.