Телевізійне р о з с л і д у в а н н я є найскладнішим з точки зору підготовки жанром аналітичної телевізійної публіцистики. Це – комплексне, з використанням усіх доступних засобів та жанрових форм дослідження та сенсаційне розкриття ретельно прихованих аспектів актуальної теми, у процесі проведення якого доводиться долати небажання причетних до теми структур надавати інформацію, котра являє предмет підвищеної цікавості суспільства. Здебільшого, у розслідуваннях йдеться про корупцію, зловживання владою, проблеми безпеки громадян, порушення виробничих технологій, що може призвести до катастрофічних суспільних наслідків, тощо.
Ситком (ситуаційна комедія)
Телевізійний серіал, герої якого постійно потрапляють у комедійні ситуації, кожна з яких побудована як окрема, завершена комедійна історія з власною драматургією. Епізоди «ситкому» здебільшого пов´язані між собою єдністю героїв серіалу. Типові приклади «ситкому» - «Моя чарівна няня», «Татусеві доньки».
Спектакль телевізійний
|
|
Екранний варіант драматичного твору. Драматургічною основою телеспектаклю є п´єса – створена для театру чи оригінальна телевізійна, з властивою п´єсі обмеженістю місць дії, зосередженні сюжету на психологічній взаємодії героїв та концентрації фабули винятково навколо головної ідеї п´єси, залишаючи «поза кадром» несуттєву атмосферу побутовості.
Сценарій теленарису
Сценарій нарису, так само, як і сценарій документального кінофільму, є визначенням:
- теми і спрямування майбутнього нарису;
- головного художнього прийому, за допомогою якого будується драматургічне розгортання теми;
- композиційного порядку та характеру об´єктів зйомок, у яких розкривається необхідна інформація;
- архівного й іконографічного матеріалу, який є об´єктом аналізу, або допоміжним ілюстративним матеріалом;
- тематики і стилістичних особливостей дикторського тексту, коментаря.
І якщо для оглядового, подорожнього, науково-популярного нарису цього може бути цілком достатньо, то портретний і, тим паче, проблемний нариси вимагають виразної побудови драматургічного конфлікту.