Знайдіть правильну відповідь
3.1. Міжнародні розрахунки це система організації і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які з’являються при:
1) здійсненні внутрішніх розрахунків;
2) формуванні доходів бюджету;
3) здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
4) наданні кредитних ресурсів.
3.2. Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є:
1) експортери, імпортери і банки, що їх обслуговують;
2) держава і громадяни;
3) підприємства і громадяни;
4) банки і суб’єкти господарювання.
3.3. На стан і обсяг міжнародних розрахунків впливає:
1) ступінь державного регулювання ЗЄД;
2) стан платіжного балансу країни;
3) становище країни на зовнішніх товарних і грошових ринках;
4) всі відповіді правильні.
3.4. Систему міжнародних розрахунків розглядають як:
1) самостійну;
2) відносно самостійну;
3) несамостійну;
4) складову внутрішніх розрахунків.
3.5. Особливістю системи міжнародних розрахунків є регулювання:
1) як національним, так і міжнародним законодавством;
|
|
2) національним законодавством;
3) міжнародним законодавством;
4) або національним, або міжнародним законодавством.
3.6. Чи залежить ефективність міжнародних розрахунків від ступеню конвертації валют:
1) залежить;
2) не залежить;
3) може залежати, може не залежати;
4) не пов’язані.
3.7. Як поділяють валюти за ступенем конвертації:
1) конвертована і неконвертована;
2) конвертована і замкнута;
3) конвертована, частково конвертована і неконвертована;
4) частково конвертована і неконвертована.
3.8. Обмінність національної валюти забезпечує:
1) більш активне залучення інвестицій;
2) вирівнювання національних і міжнародних стандартів по цінах, якості тощо;
3) розширення ринків функціонування підприємств;
4) всі відповіді правильні.
3.9. Як називаються обмеження, що використовуються в країнах з частково конвертованою валютою:
1) банківські;
2) обмінні;
3) валютні;
4) податкові.
3.10. Якими способами можуть здійснюватися валютні обмеження:
1) повний або частковий обов’язковий продаж валютного виторгу центральному або іншому уповноваженому банку;
2) заборона імпорту окремих товарів;
3) регулювання строків платежів по імпорту та експорту;
4) всі відповіді правильні.
3.11. Основою для визначення механізму здійснення розрахунків виступає:
1) тип товарних документів;
2) контракт;
3) бізнес-план;
4) джерело фінансування операції.
3.12. Валютні умови контракту повинні передбачати:
1) валюту платежу;
2) суму контракту;
3) терміни платежів;
4) форми розрахунків.
3.13. Фінансові умови контракту включають:
1) форми розрахунків;
2) валюту платежу;
|
|
3) терміни контракту;
4) юридичні реквізити сторін.
3.14. Форми розрахунків – це визначені законодавством способи виконання через банк:
1) фінансових зобов’язань;
2) грошових зобов’язань;
3) поточних зобов’язань;
4) кредитних зобов’язань.
3.15. Найбільш розповсюдженими формами міжнародних розрахунків є:
1) авансовий платіж;
2) інкасо;
3) акредитив;
4) всі відповіді правильні.
3.16. Авансовий платіж – це грошова сума, передана покупцем продавцю:
1) до відвантаження товару;
2) підчас відвантаження товару;
3) після відвантаження товару;
4) не залежить від часу відвантаження товару.
3.17. Використання авансу як форми розрахунку передбачає кредитування:
1) імпортером експортера;
2) експортером імпортера;
3) банком імпортера експортера;
4) банком експортера імпортера.
3.18. На обсяг авансових платежів впливає:
1) країна імпортера;
2) тип товарно-матеріальних цінностей;
3) обсяг контракту;
4) всі відповіді правильні.
3.19. При застосування авансової форми розрахунків найвищий ризик несе:
1) експортер;
2) імпортер;
3) банк імпортера;
4) банк експортера.
3.20. Інкасо – це форма розрахунків при якій кошти отримує:
1) експортер;
2) імпортер;
3) банк експортера;
4) банк імпортера.
3.21. Зарахування коштів при інкасо здійснюється після:
1) відвантаження товару експортером;
2) отримання товару імпортером;
3) відвантаження товару імпортером;
4) не залежить від часу відвантаження товару.
3.22. Інкасова форма розрахунків поєднується з застосуванням:
1) авансом;
2) акредитивом;
3) акцептом;
4) відкритого рахунку.
3.23. Акредитив, як форма розрахунку це зобов’язання сплатити продавцю певну суму грошових коштів:
1) імпортером;
2) експортером;
3) банком;
4) державними органами.
3.24. Акредитив як форма розрахунку являє собою письмове зобов’язання банку провести платіж на вказівку імпортера проти:
1) набору товарних документів;
2) даних контракту;
3) набору документів, що засвідчують якість товару;
4) набору платіжних документів.
3.25. В міжнародній торгівлі і банківській практиці, щодо використання акредитивів застосовуються:
1) не стандартизовані процедури;
2) стандартизовані процедури;
3) вільні правила;
4) невизначені процедури.
3.26. Відкритий рахунок як форма розрахунку передбачає:
1) взаємозарахування сум поточної заборгованості;
2) авансовий платіж імпортера;
3) видачу письмового зобов’язання банку;
4) оплата за продукцію після її отримання.
3.27. Особливістю розрахунків за відкритим рахунком є:
1) випередження руху грошей перед рухом товару;
2) випередження руху товару перед рухом грошей;
3) одночасний рух товару і грошей;
4) непов’язані рух товару і грошей.
3.28. Відкритий рахунок є найризиковішою формою розрахунку для:
1) експортера;
2) імпортера;
3) банку експортера;
4) банку імпортера.
3.29. Найбільшого розповсюдження відкритий рахунок як форма розрахунку отримав в:
1) Північній Америці;
2) Західній Європі;
3) Азії;
4) країнах пострадянського простору.
3.30. Створення комунікаційних систем стандартизованого вигляду зумовлене:
1) зростанням платіжного обороту між банками світу;
2) глобалізацією і стандартизацією світового господарства;
3) зростання обсягів міжнародної торгівлі;
4) всі відповіді правильні.