Політика поліцентризм

Інший традиційний тип здійснення технологічних змін, «local-for-local", передбачає, що дочірні компанії ТНК використовують власні можливості і ресурси для розробки нових технологій, що забезпечують їх власні потреби. Ця модель дозволяє відображати унікальні потреби різних країн, у яких діють ТНК. У сучасних умовах, незважаючи на те що виразно зміцнюється тенденція глобалізації у багатьох галузях, необхідність врахування особливостей місцевого попиту і країнових відмінностей не зникає, а часто навіть зростає.

Але у такого типу інноваційного процесу є і негативні сторони:

• не завжди обгрунтоване прагнення національних відділень до автономії;

• дублювання розробок, вже проведених в інших дочірніх компаніях ТНК, у разі, коли кожне національне відділення шукає власне рішення загальної проблеми;

• виникнення додаткових витрат на проведення НДДКР.

Розподілена система технологічного розвитку.

Технологічна політика типу «locally - leveraged» включає використання ресурсів національного відділення з метою створення інновації не лише для місцевого ринку, а й для розповсюдження їх на всесвітній основі. Це дозволяє менеджменту МНК об'єднати інноваційні ресурси всіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. МНК отримує здатність реагувати на ринкові зміни, які проявляються в одній країні, і використовувати їх для виявлення подібних тенденцій в інших країнах. Даний спосіб проведення технологічної політики потребує від менеджменту розвивати і контролювати процес навчання кадрів дочірніх фірм корпорації, координувати їх діяльність в області НДДКР, але зате дає можливість компанії значно підвищити ефективність використання інноваційних ресурсів.

Міжнародний ринок технологій: учасники міжнародного ринку технологій; венчурний бізнес; система передачі технологій та визначення ціни трансферту; стратегія науково-технічного співробітництва.

Сьогодні різні за розмірами компанії мають доступ до капіталу та інформації. Перевагами крупних компаній є економія на масштабах, здатність проводити інтенсивні НДДКР, диверсифікувати виробництва, максимізувати прибуток на вкладений капітал, керувати міжнародними проектами. Однак вони недостатньо гнучкі та динамічні для того, щоб своєчасно розробляти нові ідеї в сфері новітніх технологій. Взагалі, механізм крупної корпорації орієнтується на масове виробництво, що є не кращою формою для швидкого освоєння технічних нововведень, а об'єктивний процес концентрації виробництва та капіталу - одна з перешкод на шляху науково-технічного прогресу.

Таким чином, ринок технологій передбачає наявність наступних учасників:

o інноваційні фірми та індивідуальні винахідники, що намагаються продати свої науково-технічні результати;

o крупні промислові компанії, які намагаються придбати найбільш перспективні розробки та застосовувати їх у власному виробництві;

o посередницькі фірми, які створюють базу даних для потенційних продавців та покупців.

Від науково-технічного дослідження до його впровадження в масове виробництво складний та ризикований шлях, реалізацією якого займається венчурний бізнес.

Основні ризики венчурних інвестицій пов'язані із:

o високим ступінем технічної невизначеності у створенні продукту;

o технологічно досконалий продукт може не відповідати ринковому попиту;

o управлінська команда може не мати кваліфікації або досвіду.

Сутність венчурного бізнесу як високоризикової та потенційно високоприбуткової діяльності визначається наступними особливостями його функціонування:

o об'єктом капіталовкладень є ризиковані проекти;

o здійснюється портфельне управління капіталом;

o значна частина вкладень вноситься в статутний капітал інноваційних фірм;

o венчурний капіталіст бере активну участь в управлінні проектом або забезпечує собі надійний контроль;

o реалізується гнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів та менеджерів залежно від етапу розвитку проекту;

o з самого початку визначається спосіб виходу із бізнесу венчурного капіталіста у фазі зрілості проекту.

Етапи венчурного бізнесу:

o старт (невелика кількість інвесторів, великий ризик, значний потенціальний прибуток);

o виведення продукції на ринок (зростання кількості інвесторів, зниження ризиків, очевидний потенціальний прибуток, поява стратегічного інвестора, який намагається захопити контроль за підприємством, зниження рентабельності вкладень);

o завоювання ринку (створення спільних компаній, викуп компанії стратегічним інвестором, реорганізація підприємства у ВАТ).

Міжнародна передача технологій - це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн в області використання зарубіжних науково-технічних досягнень. Технологія може бути власне технологією (набір конструктивних рішень, методів та процесів) і матеріалізованою технологією (втілена у машинах, обладнанні).

Форми передачі (трансферту) технологій:

o передача, продаж або надання по ліцензії всіх форм промислової власності;

o надання know-how та технологічного досвіду;

o торгівля високотехнологічною продукцією;

o надання технічного знання, необхідного для придбання, монтажу та використання машин і обладнання, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу;

o промислове та технічне співробітництво по технологічному утриманню машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів;

o надання консультативних послуг та інжиніринг;

o передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації;

o передача технології в рамках інвестиційної співпраці. Процес передачі технології пов'язаний з теорією життєвого циклу товару.

Життєвий цикл технології має п'ять етапів:

o дослідження та розробка;

o утилізація;

o технологічне зростання;

o технологічна зрілість;

o технологічний спадок.

Технологія є товаром, тому важливим елементом процесу передачі технології є визначення її ціни. Вона встановлюється в ході переговорів між продавцем та покупцем з урахуванням оцінки видатків та вигод від угоди обох сторін.

Економічна доцільність продажу технологій визначається:

o отриманням прибутку від розробки нової технології;

o отримання додаткового прибутку від продажу технології, яка вже розроблена та використовується;

o запобігання незаконного використання іноземними компаніями запатентованої технології;

o збільшення експорту за рахунок реалізації "експорт-ефекту";

o встановлення контролю за зарубіжною фірмою-покупцем технології;

o завоювання нових ринків;

o зняття проблем, які пов'язані з експортом продукції, що виробляється за даною технологією;

o забезпечення доступу до іншого нововведення через перехресне ліцензування;

o передача науково-технічного досягнення іншому партнеру - можливість для подальшого удосконалення даної технології за участю партнера-покупця.