Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе;
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.
16. ХІ.1900
Українка Л. Зібрання творів. У 12 т. К, 1975. ‑ Т. 1. ‑ С. 257–259.
Микола Вороний (1871–1938),
Поет, літературний критик, громадський діяч.