Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів в умовах інфляції

П(С)БО 9: При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів (переважно запаси, які відпускаються по спеціальних замовленнях);

– середньозваженої собівартості (проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів);

– собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО- 1-й прийшов, 1- пішов) запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів).

– собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО-- останній прийшов, перший пішов) (запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів);

– нормативних затрат (полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін);

– ціни продажу (заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари).

Для відображення реальної вартості запасів в умовах інфляційних процесів, за метод оцінки виробничих запасів обирається Метод ЛІФО.