Визначення масової частки білкових речовин з реактивом Несслера

Для побудови градуювального графіка в мірні колби, місткість яких дорівнює 50 см³, вносять 0,25; 0,5; 1,0; 1,5 і 2,0 см³ основного стандартного розчину, що відповідає 0,025; 0,05; 0,1; 0,15 і 0,2 міліграма азоту, додають 25–30 см³ дистильованої води і 4 см³ реактиву Несслера, доводять об'єм до мітки і перемішують. Фотометрують через 30 хв з довжиною хвилі 440 нм в кюветі з товщиною поглинаючого шару 10 мм відносно дистильованої води. Градуювальний графік будують, відкладаючи по осі абсцис вміст азоту (у міліграмах) у 50 см³ розчину, а по осі ординат – відповідне значення оптичної густини.

Розчин, одержаний під час мінералізації, кількісно переносять у мірну колбу місткість якої 100 см³, доводять до мітки дистильованою водою і перемішують. 0,5–1 см³ одержаного розчину переносять у мірну колбу місткістю 50 см³, додають 25–30 см³ дистильованої води і 4 см³ реактиву Несслера. Доводять об'єм розчину до мітки дистильованою водою, перемішують і фотометрують через 30 хв. з довжиною хвилі 440 нм проти контролю. Кількість азоту визначають за градуювальним графіком.

Масову частку білкових речовин Х₄, %, обчислюють за формулою

Х_{4 =} ,

де m ₁– маса азоту, знайдена за градуювальним графіком, міліграм;

т₂ – маса наважки, г;

Va – аліквотний об’єм розбавленого мінералізату, витрачений для аналізу, см³;

100 – об’єм розбавленого мінералізату, см³;

1000 – коефіцієнт перерахунку міліграм у грами;

25 – коефіцієнт перерахунку азоту на білкові речовини;

100 – коефіцієнт перерахунку у відсотки.

Результат обчислення закруглюють до першого десяткового знака. За результат аналізу приймають середнє арифметичне значення (Х₄) результатів двох паралельних визначень, абсолютна розбіжність між якими не перевищує 0,5 %. Допустима відносна сумарна похибка результату аналізу ±11 %, якщо надійна ймовірність Р=0,95.