Метод інтерв’ювання є різновидом бесіди, але на відміну від бесіди, яка проходить у природній невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить у певній послідовності заздалегідь сформульовані запитання і фіксує відповіді на них.
Результативність інтерв’ювання залежить від того, наскільки продуманими і точними є запитання.
Запитання під час інтерв’ю можуть бути прямими і опосередкованими, наприклад: „Чи задовольняють Вас умови утримання?” - пряме запитання. „Чи погоджуєтесь Ви з думкою про те, що умови утримання засуджених задовільні?”- опосередковане.
Запитання під час інтерв’ю можуть бути:
§ закриті, тобто кількість варіантів відповідей обмежена дослідником;
§ відкриті, відповідь формулюється довільно власною думкою.