Природна вентиляція виробничих приміщень може бути:
неорганізована;
організована.
При неорганізованій вентиляції об’єми повітря, що надходять та вилучаються з приміщення, невідомі, а повітрообмін при цьому залежить від температури та сили вітру. Надходження та видалення повітря здійснюється через кватирки, фрамуги і вікна, загальна площа перерізу яких має становити 2-4 % площі підлоги.
Організована регулююча природна вентиляція називається аерацією. Вона здійснюється з допомогою спеціально створених конструктивних елементів промислових будівель - аераційних ліхтарю, а при їх відсутності можуть влаштовуватись спеціальні канали або шахти, які функціонують під дією теплового напору. Для цього встановлюють витяжні труби з дефлектором на 1,5-2 м вище гребня даху.
Вітер, що обтікає обичайку дефлектора, створює понижений (порівняно з атмосферним) тиск, внаслідок чого витяжною трубою вгору рухається повітря з приміщення і видаляється в навколишнє середовище.
Продуктивність дефлектора (£?, м3/год.) визначають за формулою:
де кё - коефіцієнт ефективності дефлектора, 0,42; V" швидкість повітря у витяжній трубі, 1 - 2 м/с; й - діаметр витяжної труби, м.
Діаметр горловини дефлектора (патрубка) наближено можна визначити за формулою:
де V- швидкість вітру, м/с (У= 1,5 - 2 м/с).
Перевага природної вентиляції полягає у тому, що величезні об’єми повітря (декілька мільйонів м3/год) подаються і видаляються без вентиляційного устаткування.