Опрацювання розділів програми, які не викладаються на лекціях

№№ з/п	Назва теми та її зміст	Тривалість (годин)
	Правові аспекти ризику. Ризик законодавчих змін. Невизначеність у правовому відношенні.
	Загальні принципи аналізу ризиків. Види втрат. Етапи аналізу ризиків. Кількісна та якісна оцінка ризиків. Показники оцінки ризиків. Види втрат: матеріальні, фінансові, трудові, втрати часу, спеціальні види втрат. Зони ризику.

Оцінка ефективності грошових потоків як основні критерії ризиків. Прості критерії оцінки проектів: рівень окупності, термін окупності, норма прибутку. Дисконтовані критерії оцінки проектів: чиста поточна цінність, індекс прибутковості, відношення вигод до витрат, внутрішня норма прибутковості проекту, дисконтований період окупності.

1.1. Поняття ризику. Основні причини економічного ризику

Теорія ризику в застосуванні до інвестиційного аналізу почала інтенсивно розвиватися починаючи з 50-х рр. минулого сторіччя. Найбільше число досліджень, присвячених аналізу ризику, належить американським вченим, але ця проблема активно вивчалася й у західноєвропейських країнах. У той же час у нашій країні відбувався значний розвиток математичного апарата аналізу ризиків стосовно до теорії планування експерименту в технічних і природничих галузях знань.

У сучасній вітчизняній практиці аналізу господарської діяльності поняття "аналіз ризиків" з'явилося нещодавно. Воно об'єднало накопичений раніше міжнародний досвід і ґрунтовну вітчизняну теоретичну базу, ставши обов'язковим розділом будь-якого бізнес-аналізу.

Будь-яка сфера людської діяльності, особливо економічна, пов'язана із прийняттям рішень в умовах неповноти інформації. Неповнота інформації створює невизначеність. Залежно від ступеня визначеності можливих наслідків різних дій, з якими зіштовхується особа, що приймає рішення, у теорії прийняття рішень розглядається три типи моделей вибору рішень:

– вибір рішень в умовах визначеності, якщо щодо кожної дії відомо, що воно обов'язково призводить до деякого конкретного результату (у цьому випадку говорять, що рішення приймаються в умовах визначеності);

– вибір рішення в умовах, якщо кожна дія призводить до одного з безлічі можливих варіантів, причому кожний результат має обчислювальну або экспертно-оцінювану ймовірність, відому особі, що приймає рішення (у цьому випадку кажуть, що рішення приймаються в умовах ризику);

– вибір рішень в умовах, коли та або інша дія або дії мають своїм наслідком безліч варіантів, але їхні ймовірності зовсім не відомі або не мають змісту (у цьому випадку говорять, що рішення приймаються в умовах невизначеності).

Ризик почав досліджуватися в основному у зв'язку з комерційною й управлінською діяльністю, біржовою грою, прибутком і т.д. Дж. М. Кейнс обґрунтував ідею, що у вартість товару повинні входити можливі витрати, викликані непередбаченими обставинами. На його думку в економічному житті доцільно враховувати три основних види ризику:

– ризик підприємця (позичальника);

– ризик кредитора (відхилення боржника від сплати боргу);

– зменшення вартості грошової одиниці.

У класичній теорії ризику (Дж. Мілль, Н. І. Сеніор) ризик визначається як збиток, що наноситься здійсненням обраного рішення.

В 30-і роки минулого сторіччя А. Маршалл і А. Пігу розробили неокласичну теорію ризику. По ній підприємство, що працює в умовах невизначеності, повинне керуватися двома критеріями:

– розмірами очікуваного прибутку;

– величиною її можливих коливань.

Економічне поводження людей відповідно до неокласичної теорії ризику обумовлено концепцією граничної корисності (вірний прибуток корисніше, ніж очікуваний того ж розміру, але пов'язаний з можливими коливаннями).

А. Маршалл зробив висновок про невигідність тримати парі, грати в лотерею, брати участь в азартних іграх.

Угорські економісти Т. Бачкаі, Д. Мессен і інші бачать ризик у можливості відхилення від мети, заради якої приймається рішення.

Ще Дж. М. Кейнс звернув увагу на роль схильності підприємців до ризику. Доповнення неокласичної теорії фактором задоволення привело до висновку про те, що заради великого очікуваного прибутку підприємець може піти на великий ризик.

Серед дослідників немає єдиної думки щодо визначення ризику. Його визначають як збиток, недоодержання прибутку, діяльність у невизначеності (В. Абчук, А. Альгин).

Зараз вивченню ризику приділяється велике значення. Видається багато журналів, присвячених проблемі ризику.

Ризик − імовірність події чи групи споріднених випадкових подій, що спричиняють збитки об’єкту, який володіє даним ризиком.

Економічний ризик − об’єктивно-суб’єктивна категорія подолання конфліктності й невизначеності в ситуації неминучого вибору, що відображає ступінь досягнення очікуваного результату з урахуванням контрольованих і неконтрольованих факторів.

Для виникнення економічного ризику повинні виконуватися наступні умови:

– ризик можливий тільки в тому випадку, якщо є невизначеність, тобто відсутня вичерпна інформація про умови прийняття рішень;

– економічний ризик має місце при певній зрілості економіки. В економіці з низьким рівнем виробництва на душу населення розвиток економіки практично детермінується стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення;

– ризик можливий тільки в тому випадку, якщо є можливість активного керівництва й регулювання економікою;

– ризик можливий, якщо керівники матеріально зацікавлені в кінцевому результаті ухвалених рішень.

Елементами ризику є:

– об'єкт;

– суб'єкт;

– джерело.

Об’єкт ризику − економічна система, для якої умови функціонування й ефективність результатів діяльності точно не відомі.

Суб’єкт ризику − індивід або колектив, зацікавлені в результатах управління об’єктом ризику та ті, що мають компетенцію приймати рішення щодо даного об’єкта.

Види суб’єктів ризику:

1. Противник ризику, тобто людина, яка при даному очікуваному доході віддає перевагу гарантованим результатам (не схильна до ризику).

2. Нейтральний (байдужий) до ризику − людина байдужа до вибору між гарантованим і ризиковим результатом. На вибір об’єкта впливають якісні, не цінові фактори.

3. Схильний до ризику − людина, яка надає перевагу ризиковому результату відносно гарантованого.

Джерело ризику − фактори (явища, процеси), що спричинюються невизначеністю та конфліктністю.

Виділяють три джерела ризику:

– нестача часу;

– дефіцит інформації;

– відсутність можливостей щодо керування ситуацією.

Фактори поділяються на об’єктивні й суб’єктивні.

Об’єктивні фактори − фактори, що не залежать від фірми (зовнішні): законодавча база, соціально-економічні (політичні, ринкові, митні), природні фактори.

Суб’єктивні фактори − фактори, що безпосередньо залежать від фірми: рівень організації виробництва, можливість забезпечення якості продукції, вибір типу контрактів, ступінь кваліфікації.

Помітимо, що не у всіх ситуаціях однозначно інтерпретуються об'єкт, суб'єкт, джерело. У ситуації з комерційним і ощадним банками об'єкт – кошти, суб'єкт – вкладник, джерело – банк.

Особливості ризику в сучасних умовах:

– тотальність, глобальність;

– величезний вплив на прийняття рішень у ризикових ситуаціях має науково-технічна революція;

– ризик не тільки втрата, але й недоодержання прибутку;

– відсутність ризику – серйозний недолік управління;

– вимагає одноосібного рішення;

– середовище діяльності людей стає усе більше ринковим, що веде до не детермінованості й непевності одержання кінцевого результату;

– діяльність людей приймає усе більше підприємницький характер, а ризик залучає підприємця до конкурентної боротьби;

– ризик може бути товаром (страхування);

– ризик може створюватися штучно (азартні ігри).

1.2. Поняття невизначеності й ризику

Необхідно розрізняти поняття "ризик" і "невизначеність". Підприємництво завжди сполучене з невизначеністю, що виникає, наприклад, у наступних випадках:

– невизначеність зовнішнього середовища;

– невизначеність економічної кон’юнктури, що випливає з невизначеності попиту та пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва й т.д.;

– невизначеність у багатоваріантності сфер залучення капіталу;

– невизначеність у розмаїтті критеріїв переваги;

– інвестування засобів;

– невизначеність, пов'язана з обмеженням знань про предметну область бізнесу й т.п.

Фактори невизначеності підрозділяються на зовнішні й внутрішні.

Зовнішні фактори − законодавство, реакція ринку на виготовлену продукцію, дії конкурентів; внутрішні − компетентність персоналу фірми, помилковість визначення характеристик проекту й т.д.

Ризик − потенційна, чисельно вимірна можливість втрати.

Ризик проекту − це ступінь небезпеки для успішного здійснення проекту. Поняттям ризику характеризується невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, при цьому виділяються випадки об'єктивних і суб'єктивних ймовірностей.

Невизначеність − це фундаментальна характеристика недостатнього забезпечення знаннями процесу прийняття економічного рішення щодо певної проблемної ситуації, тобто це невірогідність (наявність фіктивних даних), неоднозначність (нечіткість, неточність), невідомість (часткова або повна відсутність інформації про певну проблемну ситуацію).

Повна невизначеність − вид невизначеності, що характеризується близькою до нуля прогностичністю подій.

В умовах повної невизначеності суб’єкти господарської діяльності повністю не мають можливості яким би то не було способом прогнозувати як перспективу свого власного розвитку, так і ринку в цілому.

Повна визначеність характеризується, близькою до одиниці, прогностичністю події.

Повна визначеність дає можливість суб’єктам господарської діяльності зі стовідсотковою імовірністю прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, але і його тенденції розвитку.

Часткова невизначеність характеризується імовірністю настання події, а отже, й ступенем її прогностичності в межах від 0 до 1.

Часткова невизначеність для суб’єктів господарської діяльності має конкретний практичний характер, на відміну від першого та другого видів, що являють собою теоретичне припущення щодо можливостей господарських суб’єктів.

Причини виникнення невизначеності:

− недетермінованість процесів і, як наслідок, відсутність можливості повного пророкування й прогнозування даних;

− відсутність повної інформації або її суб’єктивного аналізу при плануванні поведінки (об’єкта) суб’єкта;

− вплив суб’єктивних факторів на результати проведених досліджень (рівень кваліфікації працівників, які проводять аналіз, величина тимчасового простору аналізованого періоду). Виходячи з цього у процесі оцінки невизначеності й кількісного визначення рівня ризику використовують імовірнісні розрахунки.