Специфіка пояснення злочинності неповнолітніх

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення пояснення злочинності неповнолітніх є невід`ємною частиною теорії протидії злочинності. На сьогодні відсутній єдиний підхід до розуміння причин та умов злочинності неповнолітніх, на практиці цим питанням почасти приділена увага на законодавчому рівні, правозастосувачі, як правило, обмежуються спрощеними уявленнями про домінуючу роль соціальних факторів. У цей же час пояснення злочинності неповнолітніх одним чи декількома явищами (у першу чергу, соціально-економічними) є наслідком вульгаризованого розуміння детермінації злочинності, запозиченого з поглядів радянських часів, та не може бути покладено в основу сучасного ідеологічного, політичного, нормативного та організаційного забезпечення запобіжної діяльності.

Як і в цілому щодо злочинності, так і щодо злочинності неповнолітніх сучасні погляди на їх пояснення передбачають:

- по-перше, відмову від розгляду причинного комплексу злочинності в контексті жорсткої залежності від одного фактору або групи факторів однієї природи; в цьому сенсі будь-яка з теорій пояснення злочинності має право на існування, оскільки не є спростованою;

- по-друге, оскільки злочинність може розглядатися на декількох рівнях (зокрема, злочинність певної групи осіб (як вид злочинності) та індивідуальна кримінальна активність), то на перший план у поясненні злочинної поведінки можуть виходити фактори різної природи залежно від певного рівня аналізу злочинності.

Можна розглядати два базових концепти пояснення злочинності неповнолітніх: біо-психологічний та соціологічний. При цьому питання про співвідношення соціального та біологічного у поясненні злочинності неповнолітніх, яке традиційно ставиться у вітчизняній кримінологічній науці може бути розв`язане наступним чином:

у Керівних принципах запобігання злочинності серед неповнолітніх ООН (Ер-Ріядських керівних принципах) наголошується на важливості врахування того, що поступки молодих осіб або поведінка, яка не відповідає загальним соціальним нормам та цінностям, у багатьох випадках пов`язані з процесом дорослішання та зростання, по мірі дорослішання поведінка більшості індивідів змінюється сама по собі (п. «е» ч.5 принципу 1). Даний принцип слід розуміти таким чином, що хоча вік є біологічною ознакою, однак не він як такий визначає поведінку дитини. Певному віку притаманний відповідний комплекс відносин, які пов`язують дитину з оточуючим світом, певний набір соціально-психологічних ознак, акцентовані риси характеру ще не нівельовані життєвим досвідом. Виходячи з цього, злочинність неповнолітніх не є біологічно детермінованою, однак внаслідок значно меншого, аніж для дорослих, включення дитини у соціальні процеси та неповного розвитку механізмів соціального унормування поведінки, вроджені характеристики та вікові особливості організму можуть суттєво впливати на вчинення/невчинення злочинів неповнолітнім.

Пояснення злочинності неповнолітніх у контексті ломброзіантства (неоломброзіантства) не слід розуміти як вульгарне відтворення наукових поглядів видатного італійського кримінолога Ч.Ломброзо про вродженість кримінальності як особистісної (персональної) властивості. Позиції сучасних прихильників цієї концепції базуються на поєднанні певних вроджених властивостей та схильностей й набутих, засвоєних (у першу чергу, в родині, найближчому соціальному оточенні) стереотипів поведінки. Оскільки дитина не є особистістю, яка завершила своє становлення у біологічному, психологічному та соціальному аспектах, ця концепція надає поштовх для дослідження взаємозв`язків цих аспектів з акцентом на біо-психологічній стороні (тобто особливостях біо-психологічного розвитку та їх впливові на соціально значущу поведінку неповнолітнього). Так, спеціалісти з раннього розвитку традиційно вважали, що агресивні прояви у дітей є результатом впливу зовнішніх факторів (зокрема, вони засвоюються через спостереження агресії дорослих та у ЗМІ). Однак оприлюднені дані щодо важливого значення вродженого (генетичного) у природі дитячої агресії (наприклад, близнюки по-різному виявляють рівень агресії). Але генетичні фактори взаємодіють із факторами зовнішнього середовища, а для вияву негативних емоцій діти з часом вчаться використовувати альтернативні фізичній агресії методи.

Особливе значення ломброзіанство (неоломброзіанство) має для розв`язання питань впливу на неповнолітніх з психічними особливостями (зокрема, питання обмеженої та вікової осудності, примусових заходів медичного характеру тощо).

У свою чергу, фрейдизм (неофрейдизм) вивчає функціонування психіки (свідомості та підсвідомості), що надає можливостей у поясненні закономірностей групової поведінки (існування та діяльність угруповань неповнолітніх), масових подій кримінального характеру тощо. Поряд із цим дослідження в цьому напрямку є затребуваними у ряді країн (наприклад, США) для розуміння кримінальності на індивідуальному рівні, що знаходить свій прояв у діяльності кримінальних психологів, які в ході слідства створюють «портрет» злочинця.

Найбільш представницьким є соціологічний напрям, у якому щодо пояснення злочинності неповнолітніх можна виокремити такі теорії як:

- теорія аномії – одна з найґрунтовніших соціологічних концепцій, яка оперує протиріччями між офіційною нормативною системою та реально існуючими зразками поведінки, в результаті чого неповнолітній вимушений обирати між деклараціями та теми варіантами поведінки, що засуджуються, але, поряд із цим, масово застосовуються дорослими («не можна, але, якщо потрібно, то допустимо»). В такому плані нормативно-правові приписи та загалом діяльність системи кримінальної юстиції виступають засобом вибіркового обмеження найменш пристосованих (найнезахищеніших, у першу чергу, за економічними показниками) представників суспільства;

- теорії диференційованої асоціації та навчання, які акцентують увагу на включенні дитини у певні асоціації (соціальні групи) та її реакції на певні правила у цих спільнотах. Дитина не народжується злочинцем, вона стає ним внаслідок більшої готовності демонструвати кримінальні зразки поведінки, які підкріплюються позитивними (сприятливими для підлітка) стимулами з боку певної спільноти. Повторюваність таких зразків перетворює їх на стереотипну (звичну) поведінку, яка сприймається неповнолітнім як допустима (навіть схвальна). З огляду на це стає можливим зрозуміти механізми утворення та функціонування груп неповнолітніх (неприйняття дитини в офіційній структурі, виключення з неї – прагнення бути включеним у соціальну групу схожих осіб (аутсайдерів) – активне засвоєння «правил гри» у групі, що приймає підлітка – поступова ідентифікація себе з групою – отримання певного місця в групі та його підтвердження (А.Забрянський));

- теорія стигматизації, що розглядає у якості основного фактору девіантної поведінки неповнолітніх певні стереотипи ставлення до окремих груп дітей як до правопорушників («хуліганів», «невиправних» тощо), що у багатьох випадках сприяє розвитку усталеного стереотипу небажаної поведінки (п. «f» ч.5 принципу 1 Ер-Ріядських керівних принципів). Кримінологічні дослідження, проведені американськими кримінологами у другій половині ХХ ст., показали, що на остаточний вибір неповнолітнім злочинної поведінки впливає офіційна реакція з боку системи кримінальної юстиції на будь-які факти порушення заборон. Залучення органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, впливаючи на сприйняття дитини соціальним оточенням як «невиправного злочинця», «природженого порушника», породжує ескалацію правопорушень з боку неповнолітнього, формування груп аутсайдерів, становлення організованих злочинних угруповань тощо. Таким чином, «драматизуючи» делінквентну поведінку неповнолітніх, держава сама почасти підтримує їх злочинність;

- теорія субкультури. Поняття «субкультура» введено в науковий обіг етнографами, істориками, психологами та стосується різних соціальних груп, у тому числі й криміналітету. Сутність кримінальної субкультури полягає, по-перше, у протиставленні кримінальної та некримінальної спільнот, по-друге, у гуртуванні криміналітету. В цьому сенсі виокремлюють такі функції кримінальної субкультури як адаптаційна, регулятивна, світоглядна, інтегративна, ідентифікаційна, стабілізуюча тощо. Життєздатність кримінальної субкультури підкріплює несправедливий суспільний устрій, обмеження «соціального ліфту», можливостей самореалізації (А.А.Федосеєва). З огляду на феномен кримінальної субкультури злочинність неповнолітніх є проявом спадкоємності кримінальності у суспільстві: через створення привабливого іміджу злочинця неповнолітні залучаються до порушення закону; кримінальна субкультура пропонує зрозумілі аргументи для єднання спільнот неповнолітніх. Правопорушення розглядаються як основні атрибути приналежності до підліткової групи та не сприймаються неповнолітніми як порушення норм суспільного життя (Ю.С.Зальотов);

- віктимологічна теорія, яка пояснює злочинну поведінку особистісними рисами, обумовленими досвідом жертви. Так, пережите дітьми сексуальне насильство призводить до жорстокості, агресивності, імпульсивності, алкоголізації й наркотизації, що, у свою чергу, може обумовити кримінальну поведінку.

В літературі (зокрема, у вітчизняній) представлені спроби пояснення злочинності неповнолітніх у контексті багатофакторного аналізу – шляхом виокремлення та аналізу декількох однорівневих факторів. Однак слід звернути увагу на те, що:

- по-перше, природа цих факторів не підлягає зміненню (вони є або біо-психологічними, або соціологічними);

- по-друге, різні фактори по-різному впливають на злочинну поведінку, тому не можуть бути рівнозначними.

Загалом на сьогодні для України можна виокремити низку факторів, роль яких у причинному комплексі злочинності неповнолітніх є найбільш вираженою:

- дисфункція офіційних інститутів (родини, освітнього колективу, колективу позашкільної зайнятості тощо); насильство щодо дітей у середовищі, яке має виконувати функцію захисту. Так, у травні 2015 р. в рамках проекту Ради Європи «Зміцнення та захист прав дітей в Україні» Київським міжнародним інститутом соціології було проведено перше в історії держави масштабне опитування щодо насильства стосовно дітей. Було отримано такі дані: 45% дітей були піддані психологічному насильству, 27% - фізичному, 21% - сексуальному (ці показники в 3 рази вищі, аніж щодо дорослих осіб у віці 18-29 років). Найчастіше сексуальна активність спрямована на малолітніх дітей, переважно 10-13 років (44%), у кожному п'ятому випадку їхній вік не досягав 5 років. Об'єктом внутрішньосімейних сексуальних зазіхань, як правило, стають дівчинки (85,7%) (С.М.Гусєва), які засвоюють комплекс жертви та підсвідомо демонструють готовність до залучення у кримінальні конфлікти. Насильство в сім`ї у 92% випадків є причиною безпритульності дітей;

- специфічним фактором злочинності неповнолітніх є бездоглядність та безпритульність дітей; бездоглядність передує та зумовлює безпритульність, а злочинність є найрозповсюдженішою формою життєдіяльності безпритульних. Цей фактор щільно пов`язаний із дисфункцією сім`ї: причиною безпритульності дітей у 92% випадків є насильство щодо них у родині, у 94,5% - неспроможність сім`ї забезпечити дитину (О.М.Чебан);

- політика ЗМІ, засобів комунікації, які провокують неповнолітніх на ризиковану поведінку, пропагують стандарти світосприйняття, які притаманні елітарним верствам; результатом впливу ЗМІ та засобів комунікації є звикання до злочинності, формування толерантного ставлення до неї через зміни ціннісних орієнтацій підлітків, насадження культу насильства та жорстокості (М.Б.Чабанянц);

- наявність психічних аномалій, межових станів, акцентуацій характеру; розповсюдження аутодеструктивної поведінки серед дітей (алкогольної, наркотичної, ігрової тощо). Наприклад, згідно з даними МОЗ України, кожен другий підліток у віці 15 років періодично або регулярно вживає слабоалкогольні напої, більше 20% хлопців і дівчат вживають міцний алкоголь; останнім часом слід говорити про повернення проблеми безпритульності та бездоглядності дітей;

- відсутність зрозумілої загальнодержавної та регіональної політики щодо створення конструктивного середовища освітнього та виховного спрямування, культурного розвитку дітей; безсистемність присутності громадянського суспільства в освітній, виховній, культурній сферах;

- відсутність балансу між захистом прав дитини та наголошенням на її обов`язках, внаслідок чого не формується усвідомлена позиція дитини щодо вибору правомірної поведінки.

Зокрема, в Узагальненні про практику розгляду судами кримінальних справ щодо неповнолітніх (2013 р.) Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ звернув увагу на «сукупність обставин і факторів, що сприяють підвищенню рівня злочинності неповнолітніх. Неабияку роль відіграє сім’я, в якій виховується майбутній правопорушник (злочинець). Негативно впливає на підлітків відсутність контролю з боку суспільства (серед неповнолітніх спостерігається незайнятість, не всі з них відвідують навчальні заклади), алкоголізм і наркоманія серед однолітків тощо».

Поряд із специфікою пояснення первинної злочинності неповнолітніх можна говорити про особливості причинного комплексу рецидивної кримінальності. Зокрема, йдеться про неефективність заходів кримінально-правового впливу, відсутність конструктивної взаємодії між неповнолітнім та вихователем, що почасти призводить до відторгнення будь-якого формату офіційної роботи з дитиною.

У цілому слід зазначити, що чим загальнішим є погляд на злочинність неповнолітніх, тим більшою стає питома вага соціологічного підходу у її поясненні (зокрема, в плані впливу соціальних факторів на суспільну психологію).

ПИТАННЯ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

1. Провідні теорії та їх значення у поясненні злочинності неповнолітніх.

2. Соціологічні та несоціологічні теорії та їх значення у поясненні злочинності неповнолітніх.

3. Можливості багатофакторного аналізу у поясненні злочинності неповнолітніх.

4. Специфіка пояснення злочинності неповнолітніх в Україні.

Практичне завдання: на підставі аналізу міжнародно-правових та національних нормативно-правових актів виокремити приписи щодо провідних причин та умов злочинності неповнолітніх.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Причини та умови злочинності неповнолітніх як елемент предмету ювенальної кримінології.

2. Причинний комплекс делінквентності та злочинності: загальне та особливе.

3. Прикладне значення вивчення пояснення злочинності неповнолітніх.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ:

4. Психічні аномалії та злочинна поведінка неповнолітніх.

5. Аутодеструктивна поведінка неповнолітніх та злочинність.

6. Насильство в сім`ї та злочинна поведінка неповнолітніх.

7. Безпритульність та бездоглядність як фактор злочинності неповнолітніх

ЛІТЕРАТУРА:

Альтудов А.Ю. Бродяжничество и преступность несовершеннолетних: криминологические взаимосвязи и последствия: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / А.Ю.Альтудов; Московский ун-т МВД России. - М., 2010. – 25 с.

Бревнова Ю.А. Компьютерные игры в современной субкультуре детства (социокультурный аспект): автореф. дисс. … канд. культурологии: 24.00.01 / Ю.А.Бревнова; Гос. акад. славянской культуры. - М., 2012. – 28 с.

Васильєв А.А. Психічні аномалії неповнолітніх та їх вплив на кримінальну відповідальність / А.А.Васильєв // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2003. - №3. - С.271-276.

Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / І.П.Васильківська; Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2000. - 18 с.

Вечерова Є.М. Насильство стосовно неповнолітніх як мотиваційний чинник їх асоціальної активності / Є.М.Вечерова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №1. - С.30-32.

Виговський Д.Л. Кримінальна субкультура в механізмі злочинності неповнолітніх: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Д.Л.Виговський; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2006. – 18 с.

Голіна В. Проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх з психічними аномаліями / В. Голіна, В. Ємельянов, П. Петрук // Право України. - 2005. - №10. - С.74-76.

Гумирова Г.Ф. Правовые и психологические аспекты оптимизации исправления осужденных к лишению свободы несовершеннолетнего возраста: автореф. дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Г.Ф. Гумирова; Самарский гос. ун-т. - Самара, 2009. - 21 с.

Гусева О.Н. Педофильная виктимизация и виктимологическая профилактика педофильных преступлений: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.Н.Гусева; ФГУ «Всероссийский научно-исследовательский институт Министерства внутренних дел Российской Федерации». - М., 2011. – 30 с.

Дитяча безпритульність та бездоглядність. Стан, причини та майбутні перспективи: за результатами соціологічного дослідження серед дітей-вихованців притулків, інтернатів, благодійних громадських організацій, реабілітаційних центрів м. Одеси та Одеської області / Семікоп Т.Є., Труханов Г.Л., Костюк О.І., Запорожцева Г.Є, Фомін Є.В., Тимчик І.А. – О.: СПД Кіров В.І., 2008 р. - 65 с.

Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями: монография / Емельянов В.П. / Под ред. И.С. Ноя. - Саратов: Сарат. ун-т, 1980. - 97 с.

Залетов Ю.С. Профилактика правонарушений среди подростков в общеобразовательной и специальной школах: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Ю.С.Залетов; Ярославский гос. ун-т. - Ярославль, 2007. – 24 с.

Замышляев Д.В. Социально-психологические предпосылки правонарушений несовершеннолетних / Д.В.Замышляев // Российский следователь. - 2003. - №2. - С. 20-22.

Кочеткова Е.М. Организация социально-педагогического взаимодействия несовершеннолетних в процессе ресоциализации делинквентных групп (на материалах США): автореф. дисс. … канд. педагог. наук: 13.00.01 / Е.М.Кочеткова; Моск. пед. гос. ун-т. - М., 2012. – 23 с.

Пінейру П.С. Доповідь про насильство щодо дітей у світі / Пінейру П.С. – К.: «Перфект Стайл», 2006. - 364 с.

Самойленко К.В. Уголовно-правовые и криминологические меры противодействия сексуальной насильственной преступности в семье: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Самойленко К.В.; ФГКОУВПО «Краснодарский университет Министерства внутренних дел». – Краснодар, 2014. – 207 с.

Стеблинська О.С. Запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.С.Стеблинська; Львівський держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2008. - 16 с.

Федосеева А.А. Криминальная субкультура как агент социализации молодежи: автореф. дисс. … канд. социол. наук: 22.00.06 / А.А.Федосеева; Адыгейский гос. ун-т. - Майкоп, 2012. – 24 с.

Цой Н.А. Социальные факторы феномена интернет-зависимости: автореф. дисс. … канд. социол. наук: 22.00.04 / Н.А.Цой; ФГБОУ ВПО «Тихоокеанский государственный университет». - Владивосток, 2012. – 21 с.

Чабанянц М.Б. Криминологические аспекты влияния насилия и жестокости в средствах массовой коммуникации на агрессивное поведение несовершеннолетних: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / М.Б.Чабанянц; Ставропольский гос. ун-т. - Ставрополь, 2002. – 24 с.

Чебан О.М. Злочинність безпритульних неповнолітніх осіб: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.М.Чебан; Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 2015. - 20 с.

Шмарион П.В. Криминологическая характеристика и предупреждение насильственных преступлений, совершаемых в семье в отношении несовершеннолетних: автореф. дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / П.В.Шмарион; Тамбовский гос. ун-т. - Тамбов, 2010. - 21 с.