Мотивація трудової діяльності

Будь-яка діяльність виявиться малоефективною чи взагалі не ефективною, якщо в працівника не буде зацікавленості в її реалізації. Ця зацікавленість виражається в умотивованості суб'єкта на відповідну діяльність. Мотивація виконує оцінну роль і роль, що компенсує. Формування діяльності починається з прийняття її особистістю. Виникає бажання виконати цю діяльність, що стимулює активність особистості у відповідному напрямку. Мотивація спонукує трудову активність і впливає на формування мети і шляхів її досягнення. Функція мотивування є необхідним структурним елементом загальної системи діяльності. Вона включає дві сторони: по-перше, активізує в діяльності всі потреби особистості, по-друге, допомагає оцінити реальний внесок кожного працівника в загальному підсумку діяльності. Відношення до праці взагалі і до конкретної професійної діяльності зокрема принципово визначають успішність діяльності. Ці відносини виражаються в мотивах діяльності. Мотиви - це спонукання до діяльності. Усі спонукальні джерела активності особистості поєднуються поняттям мотиваційної сфери. Вона включає потреби особистості, інтереси, прагнення, переконання, потяги, установки і т.п. Разом з тим, силою, що мотивує, можуть володіти також соціальні норми і правила, життєві принципи, цілі, цінності, система світогляду в цілому. Однак найважливішим джерелом мотивів є потреби, у яких відбивається залежність людини від умов існування і розвитку. Через потреби здійснюється регуляція поводження людини. Потреби можуть відбивати матеріальну, духовну чи соціальну залежність.

Мотиви, зв'язані з трудовою діяльністю, підрозділяють на три групи: мотиви трудової діяльності, мотиви вибору професії і мотиви вибору робочого місця, що інтегровані у виборі людиною конкретної діяльності. Серед мотивів трудової діяльності виділяють спонукання суспільного характеру, потреба людини в одержанні визначених матеріальних благ для себе і членів родини, задоволення потреби в самореалізації, самовираженні. Мотивами вибору професії можуть бути суспільний престиж, інтерес до неї, можливість досягнення матеріального благополуччя. Мотивами вибору місця роботи частіше є: оцінка зовнішньої ситуації (сукупність виробничих факторів: рівень заробітної плати, пільги, близькість до будинку, зручність транспортного сполучення, ергономічні характеристики робочого місця, графік роботи, надійність і престиж організації, міра відповідальності, можливість сполучати роботу з іншою активністю, психологічний клімат, спрацьованість з колегами і взаємини з безпосереднім керівництвом); оцінка своїх можливостей (стан здоров'я, здатності і професійно важливі якості, стресогенність і режими роботи й ін.)

Згідно з даними В. Э. Мільмана, у структурі особистості працівника є два види мотивації: продуктивна і споживча. Продуктивна мотивація (цінності) детермінує творчий розвиток особистості і сприяє включенню людини в соціум. Цей вид цінностей орієнтує людини на майбутнє, в них є передумови предметного, змістовного розвитку як окремого індивідуума, так і суспільства в цілому. Продуктивна мотивація, виходячи з її суті, є творчою, тому що сприяє породженню суспільно значимих матеріальних і духовних цінностей. Споживча мотивація спрямована на підтримку життєдіяльності суб'єкта й обумовлена його натуральними потребами.