Тема 8. Валютне регулювання і контроль
.
ПЛАН
- Роль центрального банку в регулюванні зовнішньоекономічних відносин.
- Поняття та методи валютного регулювання і валютного контролю, їх застосування Національним банком України.
- Політика курсоутворення в Україні
- Валютні резерви. Методи управління валютними резервами.
Роль центрального банку в регулюванні зовнішньоекономічних відносин.
Економічні, політичні та культурні зв’язки між різними країнами опосередковуються рухом грошових коштів, пов’язаних з оплатою товарів і послуг, ввезенням і вивезенням капіталів. Цей рух коштів у міжнародних зв’язках є основою і визначає зміст валютних відносин. Адже глобалізація економічних процесів, поглиблення міжнародного поділу праці, формування світового ринку та інтегрування національних господарств у світову економічну систему визначають істотне зростання ролі валютних відносин, а відтак, і підвищують значення відповідних функцій держави з їх регулювання, що на практиці здійснюється у формі відповідної валютної політики.
|
|
На сьогодні в економічній літературі подаються різні визначення “валютної політики”:
- комплекс заходів, спрямованих на стимулювання зовнішньоекономічних позицій держави, перш за все, рівноваги платіжного балансу та стійкості курсу національної валюти;
- сукупність усіх заходів, що здійснюються державою та центральним банком у сфері валютних відносин та грошового обігу, з кінцевою метою впливу на економіку країни та купівельну спроможність національної валюти, тобто валютна політика – не ціль, а засіб проведення економічних реформ;
- сукупність заходів у сфері економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.
Таке тлумачення поняття валютної політики відповідає швидше поняттю грошово-кредитного регулювання. Проте, незважаючи на те, що валютна політика проводиться як складова частина державної економічної політики й виступає важливим інструментом механізму державного регулювання економіки, вона відіграє подвійну роль:
- як засіб координації міждержавних дій з метою спільних пошуків виходу з кризових ситуацій, послаблення протиріч, створення сприятливих валютних умов для міжнародних економічних відносин;
- як засіб посилення позицій держави у боротьбі за ринки збуту, джерела енергії і сировини, сфери вкладання капіталів тощо.
Визначення валютної політики А.М.Мороза визначає сутність цієї дефініції, а саме: “ валютна політика – це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки ”Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.
|
|
Обєктами є: валютний курс, платіжний баланс, грошовий обіг, ЗЕД, валютні операції суб’єктів господарювання.
Довгострокова (стратегічна) валютна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до національної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо. Саме зміст стратегічних завдань валютної політики визначає її як органічну складову економічної політики держави в цілому.
До стратегічних цілей (завдань) валютної політики відносять:
- забезпечення стійкого економічного зростання;
- підтримання низьких темпів інфляції;
- сприяння високому рівню зайнятості;
- забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги;
- забезпечення зовнішньої стійкості національної валюти;
- підтримання макроекономічної рівноваги
Завданням короткострокової валютної політики пов’язані з регуляцією регулятивних функцій держави щодо впливу на валютні відносини, а саме:
- створення механізму оптимального управління валютним курсом;
- оперативне регулювання валютного ринку;
- організація грошового обігу для забезпечення операцій у ЗЕД;
- оперативне регулювання сальдо платіжного балансу;
- регламентація здійснення міжнародних розрахунків;
- організація контролю;
- лібералізація або обмеження валютних операцій;
- створення умов для економічного стимулювання зовнішньоторгових операцій.
Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:
— валютне регулювання;
— валютний контроль;
— міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.
Юридично валютна політика визначається валютним законодавством, тобто сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення операцій із валютними цінностями в країні та за її межами, а також валютними угодами – двосторонніми та багатосторонніми – між державами стосовно валютних проблем. Історичним попередником сучасних валютних угод був Латинський валютний союз (Latin Monetary Union) 1865 – 1926 рр., метою якого було встановлення єдиної грошової одиниці країн-членів, до того ж, монети однієї держави вважались законним платіжним засобом в інших країнах. (1865 року Франція, Бельгія з Люксембурґом, Швейцарія та Італія створили Латинський монетний союз (1868 року до них приєдналасьГреція
): кожна з них мала забезпечити національну грошову одиницю (франк, ліру, драхму) 4,5 г срібла або 290,322 мг щирого золота, для вільної конвертації у співвідношенні 1:1.)Розквіт валютних союзів припадав на ХІХ століття і початок ХХ століття. Були створені великі національні валютні союзи в Сполучених Штатах, Італії та Німеччині. За нової історії було створено три великих міжнародних валютних союзи, останнім з яких є Європейський валютний союзВажлива роль у регулюванні ЗЕД належить Центральному банку, який укладає міжбанківські угоди, представляє інтереси держави у відносинах з національними або центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами. До основних функцій Центробанку відносяться: проведення всіх видів валютних операцій, розробка сфери і системи обігу в країні іноземної валюти і цінних паперів, видання нормативних актів, регулювання курсу, видача ліцензій банкам на здійснення валютних операцій.