Здійснення захисту прав і інтересів громадян повністю перейшло до
державного суду. Точної дати виникнення державного суду джерела не
містять. Проте зрозуміло, що він виникає одночасно з утворенням держави,
оскільки є одним із знарядь останньої для утримання в покорі стану рабів.
Завдяки розподілу праці охорона інтересів, що зіштовхувалися між собою,
окремих індивідів перейшла до рук небагатьох. Функції державного суду на
початку виникнення були зумовлені наявністю права публічного і права
приватного. Справи, що стосувалися інтересів держави, розглядалися
публічним судом. Майнові спори належало розглядати в цивільних судах.
Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом,
який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на
кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небудь у вчиненні
кримінального злочину розглядалися в порядку кримінального процесу. Спори,
що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду
в формі цивільного процесу. Особа, що вважала своє майнове право порушеним
і зверталася до суду за його захистом, дістала назву позивача, а особа, до
якої заявлялася претензія — позов. — відповідача у справі Вимога позивача,
звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом.
Особливістю римського цивільного процесу в республіканський період і період
принципату є його поділ на дві стадії: розгляд справи в претора та розгляд
справи в суді. Перша стадія мала на меті підготовку справи до слухання,
друга — в суді. Це були дві стадії одного і того самого судового процесу,
що розглядав одну й ту ж справу в два етапи. Справа не розглядалася в суді
без її розгляду у претора. Закінчення розгляду справи у претора мало місце
лише у випадках, коли відповідач визнавав заявлені до нього вимоги і
погоджувався їх виконати. За таких умов спрямування справи до суду не
вимагалось. Отже, якщо відповідач позов не визнавав, він підлягав
обов'язковому розгляду як в стадії (у претора), так і в стадії (в суді) На
жаль, немає вірогідних даних щодо пояснення доцільності поділу римського
цивільного процесу на дві стадії, а також розкриття їх мети, що стояли
перед кожною з них. Проте безсумнівним залишається факт — поділ цивільного
процесу на дві стадії значною мірою сприяв вдосконаленню римського
приватного права.