Інформація для учнів: увага. Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості людини на визначених об'єктах при одночасному відволіканні від інших. Увага забезпечує вибірковість і глибину психічного відображення дійсності, є необхідною умовою оволодіння знаннями, уміннями, навичками.
Залежно від об'єктів, на які спрямована психіка людини, – зовнішні.чи внутрішні (психічні) – розрізняють дві форми уваги: зовнішню і внутрішню. Зовнішня увага (сенсорно-перцептивна) – це спрямованість людини на навколишні предмети, об'єкти; внутрішня (інтелектуальна)—спрямованість на власні думки, переживання щодо свого внутрішнього світу.
Залежно від механізмів, які керують спрямованістю людської психіки свідомості, розрізняють три види уваги: мимовільна; довільна; післядо-вільна.
При мимовільній увазі спрямованість психіки визначається властивостями самих предметів: раптовістю їхньої появи, їхньою силою, незвичайністю, яскравістю і т.п.
При довільній увазі спрямованість психіки регулюється самою людиною, визначається її зацікавленістю в результаті діяльності, свідомо поставленою метою, підтримується її вольовим зусиллям.
|
|
Примушуючи себе спрямовувати увагу нате, що необхідно задля досягнення поставленої мети, людина досить часто зацікавлюється процесом діяльності і тоді вольового зусилля для підтримки уваги вже не потрібно (або майже не потрібно), у цьому полягає дія післядовільної уваги.
Основні властивості (якості) уваги:
– концентрація – ступінь зосередженості на об'єкті;
– розподіл – здатність людини утримувати в сфері уваги одночасно кілька об'єктів;
– переключення – навмисний, усвідомлений перенос уваги з одного об'єкта на інший;
– відволікання – нерегульований перенос уваги з одного об'єкта уваги на інший;
– стійкість – здатність до тривалого зосередження на одному об'єкті.
Для діагностики особливостей уваги існують такі методики:
1.Тахістоскопічні методики (Платонов К.К. Психологічний практикум. – М., 1980 – С. 57-62).
2.Рахунок за Крепеліном (там же, С. 71-72).
3.Методика «Відшукування чисел» (там же, С. 65-67).
4.Методика одночасного рахунку двох і більше об'єктів (Гамезо М.В., Домащенко І.А. Атлас з психології.–М., 1986 – С. 118).
5.Переплутані лінії (там же, С. 83-86).
6.Коректурна проба (Федоришин Б.А. Профконсультаційна робота зі старшокласниками. – К., 1980. – С. 135-142).
7.Додавання чисел із переключенням (там же, С. 142—155).
8.Методика «Червоно-чорні числа» (там же, С. 117—135).