Проблематика, образність, фольклоризм новелістичної повісті «село за війни» Марка Черемшини

Після тривалої перерви, на початку імперіалістичної війни, Марко Черемшина повертається до літературної творчості. В 1925 році в Києві у видавництві «Книгоспілка» вийшла друга збірка творів Марка Черемшини під назвою «Село вигибає. Новели з гуцульського життя», куди ввійшли вибрані оригінальні твори і переклади, опубліковані в різних часописах. Основною темою стає село за війни. Відтворюючи картини війни та засуджую­чи воєнний розбій, ведучи страшну розпо­відь про винищення та вимирання гуцуль­ського села, Черемшина у циклі новел «Село за війни» правдиво відображає всю складність життя на західноукраїнських землях. Скупе на людські радощі, сповнене горя селянське життя стало ще нестерпнішим, ще трагічнішим під час війни. Здавалось що у війну село вигибає. Письменник виступив з антимілітаристськими творами, у яких засудив війну, показав страхітливі її наслідки. В оповіданнях циклу “Село за війни” змальовано похмурі картини розправи цісарської армії над мирними жителями, яких звинувачували в зраді, в шпигунстві. У циклі увага письменника зосереджена на життєво достовірних, сюжетно значущих ситуаціях. Голосова активність оповідача — очевидця описуваних подій — величезна. Він так художньо достовірно відтворює їх, що читач заглиблюється в народне життя, гостріше відчуває його діалектику. Розповідаючи про конкретні події, письменник не подає широкого історичного тла, географічних подробиць. Читачеві нелегко буває встановити, про який етап війни йде мова.
У цикл «Село за війни» входить вісім тво­рів: «Село потерпає», «Перші стріли», «Поменник», «Бодай їм путь пропала!», «Зрад­ник», «Після бою», «Йордан», «Село виги­бає». Органічна єдність сюжету, зумовлена від­творенням цільного епічного художнього за­думу, пройнята «наскрізною» ідеєю, загаль­ним пафосом. Кожна з восьми новел має свій закінчений зміст, разом з тим всі вони зв'язані спільними героями, однією сюжет­ною лінією. Композиція циклу теж дає підстави роз­глядати його як новелістичну повість. Від­повідно до конфлікту (а він у даному ви­падку антагоністичний) згруповані персо­нажі. З одного боку — село й окремі його жителі, з другого — ворожа вояччина і Дзельман як бридке породження війни. в циклі вза­галі, можна говорити про образ автора — очевидця подій, який розповідає або пре бачене в минулому, або про те, що відбувається на його очах. Автор не тільки констатує хід думок і події, а й вболіває за долю героїв, що виражається через ліричну відступи — прямі звертання до людей. Черемшина застосовує різні способи від­творення життя: принцип «прямої» автор­ської розповіді з складними зіставленнями; форму оповіді героїв про себе, про своє життя (Митро Пужливий); зображення об'єктивної реальності з погляду тих чи ін­ших персонажів. У «Поменнику» таким пер­сонажем виступає село.