Жодна з культур не може зрівнятись з цукровими буряками за показником біологічної продуктивності. За оптимальних умов вирощування вони можуть формувати до 28 т/га сухої речовини, що в перерахунку становить 90–95 т/га коренеплодів та 35 т/га листя. Безумовно, таку продуктивність можна отримати тільки за оптимальних грунтово-кліматичних умов та збалансованого живлення.
Для утворення 1 т врожаю коренеплодів цукрові буряки виносять з грунту близько 5,0–6,0 кг азоту, 2,0–2,5 — фосфору, 6,0–7,0 кг калію, що значно більше, ніж інші культури. Отже, за урожайності коренеплодів 50 т/га та відповідної кількості гички рослинам цукрових буряків потрібно: 250–300 кг азоту, 100–125 — фосфору та 300–350 кг калію. Потреба у таких елементах живлення, як кальцій, магній та сірка в кількісному відношенні є нижчою, ніж у наведених вище основних елементах, але все ж значною. Особливо вибагливі рослини культури до таких мікроелементів, як бор та марганець.
Сучасне землеробство характеризується інтенсивною мінералізацією органічної речовини і дегуміфікацією орних земель.
Цукрові буряки споживають елементи живлення протягом вегетації не рівномірно. У початковий період росту — відносно невелику кількість азоту, фосфору і калію. Для стрімкого розвитку рослин на ранніх фазах росту цукрові буряки мають бути забезпечені в достатній кількості легкодоступним фосфором. Це дає змогу рослинам сформувати добре розвинену кореневу систему та, відповідно, підвищити поглинання елементів живлення.
У період інтенсивного росту листя значно збільшується споживання азоту. Під час формування коренеплодів та в період інтенсивного цукроутворення та цукронакопичення рослинам потрібно помірне азотне, але підвищене фосфорне і особливо калійне живлення.
У формуванні врожаю цукрових буряків, під час процесу цукронакопичення, важливу роль відіграють такі мікроелементи, як бор і марганець. Фази 4–6 та 10–12 справжніх листків є критичними по бору, 10–12 справжніх листків — по марганцю.
З огляду на вищезазначені особливості живлення цукрових буряків у систему удобрення слід включати такі технологічні елементи, що дають змогу максимально підвищувати продуктивність культури, як-от: передпосівну обробку насіння комплексом мікроелементів, грунтове внесення мінеральних добрив з легкодоступними формами елементів живлення та систему листкових підживлень для максимального розкриття потенціалу культури [7].