У сучасній юридичній літературі слово «право» вживається у двох основних значеннях — об'єктивному та суб'єктивному. Однак не залишаємо поза увагою той факт, що визнаність суб'єктивного права ще не вирішила теоретичних проблем його дослідженості у науці.. Об'єктивне юридичне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин. Термін «об'єктивне» означає, що вони одержали об'єктивацію в офіційних державних актах і тому є незалежними від індивідуального інтересу (волі) та свідомості суб'єкта права (крім «автора» цих норм). Суб'єкт, вступаючи в громадське життя, уже стикається з «готовими» юридичними нормами, які виникли до нього і незалежно від нього; Суб'єктивне юридичне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи. Термін «суб'єктивне» означає, що наданими можливостями (правами і свободами) суб'єкт на свій розсуд може скористатися або не скористатися, усе залежить від його волі (інтересу) та свідомості. Суб'єктивне юридичне право є похідним від об'єктивного, виникає на його підґрунті та у його межах. Між двома значеннями терміна «право» існує тісний взаємозв'язок. Поки норма права є загальною і поширюється на усі випадки конкретної сфери життя та діяльності людини, вона є об'єктивною. Коли норма права стосується певної ситуації і здійснюється в конкретній поведінці суб'єкта, вона є суб'єктивною. Спільні риси: Об'єктивне та суб'єктивне право мають юридичний характер.2. Вони є засобами регулювання суспільних відносин 3. Вони встановлюються державою.4. Мають документальну форму закріплення.5. Охороняються державою.6. Мають визначений зміст та нормативний характер.7. Мають юридичну силу, тобто породжують правові наслідки.
|
|
Відмінності:
Об'єктивне право | Суб'єктивне право |
норми загального характеру | Стосується певних суб'єктів |
на всі сфери сусп.відносин | на певну сферу відносин |
Потребує конкретизації індивідуальними актами | Є нормами прямої дії |
Має форму нормативно-прав. А акта | Існує у формі індивідуальних актів |
загальнообов'язковий хаахарактер і поширюється всіх субоб'єктів права | індивідуальний характер і регулює повповедінку конкретного суб'єкта |