Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.
На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші - зменшують.
До чинників, що збільшують вартість робочої сили належать:
— розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;
— збільшення втрат на житло, транспортних витрат;
— підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.
До факторів, що знижують вартість робочої сили належать насамперед:
▪ Зростання продуктивності суспільної праці (внаслідок чого вартість засобів існування робітника знижується).
|
|
▪ Залучення у виробництво членів сім’ї робітника – жінок і дітей (оскільки в цьому разі утримання сім’ї забезпечується вже не лише за рахунок вартості робочої сили її голови, а й усіх членів сім’ї, що раніше не працювали).
▪ Міграція робочої сили.
До складу вартості робочої сили входить:
— безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);
— натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;
— витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);
— витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;
— витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);
— податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).
Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. У сучасних умовах попит на робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття.
|
|
Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. На ціну робочої сили впливає її якість. чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна.
Фактори, що впливають на рівень ціни товару робоча сила:
1. Природно-кліматичний фактор.
2. Цивілізаційний фактор (ступінь розвитку)
3. Економічний фактор
4. Соціальний фактор.
5. Інституціональний фактор.
13. Сутність поняття «доходи населення». Джерела з яких вони формуються
Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.
Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів.
На формування доходів впливають такі фактори:
· нівелюючі – складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї.
· диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.
Є 3 основні джерела особистих доходів: зарплата, соціальні трансфери, доходи від підприємницької діяльності і власності.
За джерелом надходження:
Доходи від трудової та підприємницької діяльності:
· заробітна плата;
· доходи працівників колективних підприємств;
· доходи від індивідуальної діяльності;
· доходи від підсобного господарства;
· доходи від кооперативної діяльності;
Доходи від власності:
· дивіденди від акцій;
· відсотки від паю;
· відсотки від банківських вкладів;
· доходи від облігацій;
· орендна плата тощо.
Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності:
· виплати при безробітті;
· часткова компенсація виплат на освіту;
· виплати інвалідам і тимчасово непрацездатним;
· безплатне надання медичних послуг;
· адресна допомога малозабезпеченим верствам населення;
· благодійні послуги;
· соціальні пенсії тощо.
За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:
· номінальний дохід — загальна сума доходу в цінах поточного періоду;
· реальний дохід — дохід з урахуванням зміни цін, або дохід у цінах базового року.
Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.