Надія Михайлівна Стадненко народилась 11 липня 1926 року в м. Ташкенті, де і пройшло її дитинство. Юнацькі роки майбутньої вченої були затьмарені Великою Вітчизняною війною. У 16 років їй довелось розпочати тяжку працю у військовому картографічному відділенні зв’язку, що не завадило цілеспрямованій та наполегливій юнці екстерном закінчити школу. Після отримання атестату зрілості, Надія Михайлівна вступає до Інституту народного господарства, де навчається за спеціальністю: «Механізація сільського господарства».
У 1944 році, з переїздом сім`ї до Києва, кардинально змінюються пріоритети майбутнього професійного шляху 18 – річної Надії Михайлівни. Вступивши цього ж року до Київського педагогічного інституту, вона пов’язує своє життя з освітянською нивою. З великою наснагою майбутня вчена навчається на педагогічному факультеті, опановуючи фах учителя молодших класів. Серед багатьох навчальних дисциплін з особливим інтересом вона слухає лекції з психології свого улюбленого викладача Костюка Григорія Силовича (1899-1982). З перших днів навчання Надії Михайлівни в інституті та до останніх днів його життя, Григорій Силович залишався наставником ученої. «Все, що в мені є – розповідала Надія Михайлівна – я успадкувала від Григорія Силовича».
|
|
Такий вплив особистості Г.С. Костюка на становлення Н.М. Стадненко як науковця не можна вважати випадковим. Постать видатного українського психолога, першого декана дефектологічного факультету, характеризується людськими чеснотами та науковою різнобічністю: йому належать дослідження психічних властивостей особистості; розвиток єдності природного і суспільного в онтогенезі людини; визначення ролі спадковості в індивідуальному розвитку; навчання і дозрівання організму; дослідження взаємозв’язку навчання й розвитку, зовнішніх і внутрішніх умов психічного розвитку тощо.
У 1945 році Г.С. Костюк виступив ініціатором створення Науково-дослідного інституту психології УРСР (нині – Інститут психології Академії педагогічних наук України імені Г.С. Костюка), де і відбувалось наукове становлення Надії Михайлівни Стадненко. Керівник Інституту, Г.С.Костюк, упродовж 27 років, сприяв розробці проблематики, безпосередньо пов’язаної з психічним і особистісним розвитком дитини (нормальним та порушеним), з психологічним забезпеченням ефективного навчання й виховання.
Після закінчення Інституту за спеціальністю «Вчитель молодших класів загальноосвітньої школи», Надія Михайлівна розпочинає трудову діяльність у школі та продовжує займатись наукою. Від початку об’єктом наукового інтересу Н.М. Стадненко були діти з нормальним розвитком, але, відкриття дефектологічних спеціальностей та потреба дослідження розумово відсталих дітей зумовили переконати її в необхідності наукового дослідження різних аспектів їх психічного розвитку.
|
|
Вступ до аспірантури та наукова школа Г.С. Костюка - особливий період у професійному житті Н.М. Стадненко. Вона дбайливо зберігала спогади про свого наставника як прекрасного вихователя молодих науковців, людину чуйну, тактовну і, водночас, вимогливу у принципових наукових питаннях. Від спілкування з Григорієм Силовичем Надія Михайлівна отримувала величезну інтелектуальну насолоду і духовну наснагу. Адже в особистості Г.С. Костюка знайшли яскраве втілення чесноти вченого-психолога: широка освіченість, гуманність, інтелігентність, наукова принциповість разом з уважно-толерантним ставленням до опонентів, прагнення якнайповніше осягнути закономірності психічного життя і скористатися ними, аби допомагати людині, насамперед, юній, в її духовному становленні.
Особливої уваги Григорій Силович надавав тісному зв’язку психології з педагогічною наукою. У свого вчителя Надія Михайлівна вчилась гармонійному поєднанню взаємопов’язаних конструктивних начал таких, скажімо, як високий теоретичний рівень досліджень і їх тісний зв’язок із запитами практики; опора на вітчизняні традиції, що виправдали себе, і врахування новітніх досягнень світової науки; шанобливе ставлення до науки і наукового експерименту.