Безпека життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна. Мета і завдання дисципліни

ЛЕКЦІЯ № І

Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

ПЛАН

1. Безпека життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна. Мета і завдання дисципліни.

2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності

3. Система «людина-життєве середовище» та її компоненти.

4. Класифікація небезпек та небезпечних факторів.

Література

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України І-ІУ рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. - Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: "Новий Світ-2000". - 2002. - 328 с.

2. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. Суми: Вид-во "Університетська книга", 2000.—301 с.

3. Яким P.C. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. -304 с.

4. Желібо Є. П., Зацарний В. В, Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. – Київ «Каравела», 2007. – 287 с.

Безпека життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна. Мета і завдання дисципліни

Протягом усього свого життя людина зіштовхується з безліччю всіляких небезпек. Це і небезпеки виробництва, і небезпеки побуту, і стихійні лиха, і техногенні аварії та катастрофи. Вплив цих небезпек може призвести до травмування і загибелі людей. Причому аналіз статистичних даних свідчить про неухильне зростання рівня травматизму.

На межі тисячоліть проблема безпечної життєдіяльності стала однією з основних проблем світової спільноти. Це постає з усією очевидністю після безпрецедентних актів політичного екстремізму і тероризму в Америці 11 вересня 2001 р., в Москві 2002 р. (захоплення чеченськими екстремістами заручників під час вистави Норд-Ост). Можна згадати ті надзвичайні ситуації – природні і техногенні, які завдали величезних матеріальних збитків, призвели до загибелі людей. Наприклад, катастрофічну повінь, що охопила всю Європу кілька років тому, ураган Катрін в Новому Орлеані (США) 2005 р., землетрус у Японії 2011, виробничі аварії з людськими жертвами на шахтах Донбасу, трагедію на Львівському летовищі, вибухи на складах боєприпасів у с. Артемівка Донецькій області, трагедію в Бесламі (Північна Осетія), надзвичайну ситуацію в Алчевську Луганської області взимку 2006 р., тощо.

Щорічний приріст кількості загиблих в Україні становить 10%. Щорічно майже 17 тисяч чоловік стають інвалідами унаслідок виробничих травм і профзахворювань, 50 – 60 тис. гине від невиробничого травматизму.

Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60%-80%) нещасних випадків є невміння потерпілими передбачати, розпізнавати небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику і узгоджувати його зі своїми потенційними можливостями.

Відбулися суттєві зміни у ставленні людини до ризику. Люди стали забувати про небезпеку для життя та здоров’я, усе почастішали приклади звикання до порушень правил техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті.

За даним ВООЗ смертність внаслідок нещасних випадків займає третє місце у світі після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Якщо від загальних захворювань вмирають переважно літні люди, то від нещасних випадків переважно гине працездатна молодь. Статистика свідчить про те, що травматизм є основною причиною смерті людини у віці від 15 до 41 року. За роки незалежності Україна втратила близько 4,5 млн. своїх співвітчизників, середня тривалість життя скоротилася на 7-10 років, смертність перевищує народжуваність у 2,5 рази.

За рівнем людського розвитку Україна посідає нині 102 місце серед 193 країн світу.

За темпами зараження СНІДом Україна увійшла в першу шістку держав світу. П’ять перших місць займають африканські країни, а на шостому місці – Україна, лідер серед Європейських держав. Нині кількість хворих на СНІД в Україні – близько 3 тис., інфіковано – близько 700 тис. осіб. Прогнозують, що пік епідемії припадатиме на 2010-2020 роки: вимре близько 3 млн. осіб!

За даними березня 2006 р. 416 тисяч українців у віці 15-49 років живуть з ВІЛ/Снідом. Це складає 1,7% від загальної кількості населення.

У березні 2006 р. кількість офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих у Полтаві становила 650 осіб, проте фахівці вважають, що реально цю цифру слід збільшити принаймні у 5 разів. Зросла кількість інфікування статевим шляхом.

Фахівці вважають, що українців можна назвати однією з найбільш хворих націй («хворих» в буквальному смислі слова): щороку за лікарською допомогою звертається близько 2/3 населення (близько 33 млн. випадків захворювань). Характеру справжньої епідемії набирає туберкульоз: тільки офіційно зареєстрованих в Україні налічується близько 2 млн. хворих на туберкульоз – 4,1% населення, близько 30 хворих щоденно помирають. А туберкульоз, в основному, - хвороба бідних.

На боротьбу з туберкульозом держава виділяє 9 грн. на місяць на одного хворого, (на одного ВІЛ-інфікованого – близько 5 грн/міс.). Через брак коштів закриваються диспансери і лікарні, хоча щороку реєструється 36 тис. нових випадків захворювань, а 11 тис. наших співвітчизників щорічно помирають від туберкульозу.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — комплексна дисципліна, спрямована на здобуття базових знань з проблеми забезпечення оптимальних умов існування людини у природному і техногенному середовищах.

Доцільність вивчення зазначеної дисципліни пов'язана з невпинним підвищенням негативного впливу господарської діяльності на середовище, яке оточує людину, — не лише природне, а й виробниче та побутове. Зниження якості довкілля, виробництво нових, не відомих раніше речовин, генетична модифікація сільськогосподарських рослин, застарілість виробничого обладнання і технологічних процесів, використання в побуті великої кількості хімічних препаратів і різних механізмів потребують знання факторів, що впливають на стан людини, і найнеобхідніших методів і способів можливого зменшення негативного впливу цих факторів.

Безпека життєдіяльності є комплексною дисципліною, що базується на знаннях з багатьох дисциплін – основ екології, психології та фізіології праці, хімії, фізики, соціології, демографії і потребує дотримання здорового способу життя.

Формування особистої безпеки у людини в повсякденному житті відбувається паралельно з формуванням її свідомості на відміну від інших представників тваринного світу, в яких інстинкт самозбереження генетично детермінований. У процесі еволюції людина втратила підсвідоме відчуття небезпеки. Мало того, у процесі свого розвитку людина створила широкий спектр загроз власному життю і здоров'ю, які не властиві первісному природному оточенню, і щоб запобігти цим загрозам, людині потрібний певний комплекс знань. Щомиті на Землі від впроваджених технологій гине безліч людей, з року в рік кількість загиблих збільшується.

Найяскравішим прикладом безвідповідального ставлення цивілізації до себе є військові технології. Ці технології вже власне своїм існуванням спрямовані на знищення людини, а тому становлять реальну загрозу знищення цивілізації загалом. У цьому ряді стоять проблеми утилізації хімічної та ядерної зброї і навіть звичайних мін. А проте на знищення смертоносного надбання потрібно значно більше коштів, ніж на його створення.

Наведені приклади мають глобальний характер. Проте можна навести безліч прикладів з повсякденного життя людини. Скажімо, дедалі більшою мірою виявляється проблема браку часу. Навіть коли для того, щоб перейти вулицю в позначеному місці, потрібно пройти зайвих кілька метрів, то зазвичай, посилаючись на брак часу, людина нехтує небезпеку і переходить дорогу в недозволеному місці. Та іноді найкоротший шлях стає шляхом у вічність...

З наведених прикладів випливає, що необхідно перевести набутий людством досвід, знання правил безпеки життєдіяльності з пасивної форми ("я знаю") в активну ("я так вчиняю").

Як складова частина біосфери людина постійно взаємодіє з довкіллям, змінює його, пристосовуючи до власних потреб, і водночас безпосередньо залежить від нього. Кожна людина для забезпечення життєдіяльності повинна дихати (бажано чистим повітрям), харчуватися (бажано нешкідливими продуктами), жити в безпечних умовах. З самого початку свого існування людина наражається на небезпеку, проте не робить належних висновків з досвіду попередніх поколінь і в гонитві за земними благами щодалі більшою мірою робить небезпечним своє існування. Разом з тим проблема безпечного існування завжди турбувала людство. Після приборкання вогню, винайдення зброї та інших активних засобів виживання перед людством постала проблема захисту від стихійних сил природи, а також однієї людини від іншої. Упродовж свого розвитку починаючи з прадавніх часів людина активно взаємодіяла з навколишнім середовищем. На початкових етапах історії людства ця взаємодія була лише споживацькою – мисливство, рибальство, збиральництво. І тільки з настанням ери землеробства характер природокористування змінився, особливо після опанування людиною знарядь праці і технологій виробництва. Саме з того часу почала створюватися і з часом лише поглиблювалася небезпека для середовища існування – вирубне землеробство, знищення лісів, утворення поселень і пов'язане з цим посилення небезпеки безпосередньо для життя людини.

З настанням ери технічного прогресу через бездумне використання природних ресурсів постала проблема захисту довкілля і людини від наслідків її діяльності.

Безпека життєдіяльності як цілісна наукова дисципліна почала формуватися порівняно недавно, проте як система знань і адекватних заходів та засобів охорони життя людини, її здоров'я існує з тих часів, коли людина вперше усвідомила як зовнішні, так і створені безпосередньо нею загрози власному існуванню. З розвитком технологій і техніки спектр негативних чинників, що загрожують безпеці життєдіяльності людини, поступово (а за останнє століття стрімко) розширювався. Людство почало сплачувати данину створеним технологіям.

Нині неможливо підрахувати, скільки людей загинуло від вогню, скільки загинуло від ураження електричним струмом, невідома і кількість тих, хто потратив під колеса автомобіля. Нині завдання людства полягає в тому, щоб зробити життя якомога безпечнішим або принаймні мінімізувати негативні наслідки технологічної революції.

Об'єктами вивчення безпеки життєдіяльності є людина і фактори навколишнього середовища, що впливають на неї.

Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є фізичні, хімічні і психологічні основи впливу на людину шкідливих і небезпечних факторів, а також методи захисту від них.

Метою безпеки життєдіяльності є виявлення системи основних закономірностей і принципів безпечної взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Ця мета досягається розв'язанням чотирьох взаємозалежних задач:

1. Прогнозування небезпек та оцінка ризику.

Розв'язання цієї задачі дозволить людині заздалегідь виявляти можливі небезпеки, оцінювати імовірність їхнього впливу і розробляти варіанти захисту від них.

2. Ідентифікація небезпек, тобто розпізнавання шкідливих і небезпечних факторів, причин і умов, що впливають на безпеку людини, атакож визначення їх кількісних і якісних характеристик, просторового і тимчасового положення.