Ускладнення обстановки у світі у другій половині 30-х років сприяло утворенню блоку агресивних держав. Німеччина, Італія та Японія не приховували того факту, що прагнули реваншу, вважаючи себе обділеними версальсько-вашингтонською системою міжнародних договорів, які були укладені після закінчення Першої світової війни.
Доброзичлива позиція Німеччини під час італійської агресії проти Ефіопії та спільна італійсько-німецька інтервенція в Іспанію призвели до зближення позицій сторін. 25 жовтня 1936 р. в угоді, що складалась із п'яти пунктів, сторони задекларували спільність позицій у зовнішній політиці і домовились про розподіл сфер експансій в Європі і на Середземному морі. У договорі містилося твердження «про загрозу з боку комунізму миру та безпеці в Європі». Із цього часу співробітництво двох тоталітарних держав дістало назву вісь «Берлін - Рим», а їхні учасники — «держави осі».У своєму виступі Муссоліні говорив про «вертикаль Берлін - Рим», подібну осі, навколо якої повинні будуть групуватися інші європейські країни.
25 листопада 1936 р. Німеччина і Японія підписали Антикомінтернівський пакт в Берліні.
Стаття 1 передбачала взаємну інформацію сторін про «активність Комуністичного Інтернаціоналу» і боротьбу з ним.
Стаття 2 запрошувала держави, «внутрішньому спокою яких загрожує діяльність Комуністичного Інтернаціоналу», приєднатися до цієї угоди.
Стаття 3 встановлювала строк дії пакту на 5 років. В «протоколі підписання» сторони зобов'язались вживати «суворих заходів проти тих, хто всередині країни чи поза нею прямо чи посередньо діє на користь Комуністичного Інтернаціоналу, а також створити постійну комісію для співробітництва в цій боротьбі.
6 листопада 1937 р. до нього приєдналась Італія, 1939 року — Угорщина, 1939—1940 роках — Маньчжурська держава та Іспанія, великою мірою через те, що під час іспанської революції 1936-39 р. Італія та Німеччина надавали активну військову підтримку генералу Франко. Антикомінтернівський пакт перетворився у воєнний союз Німеччини, Італії і Японії. 22 травня 1939 р. у Берліні був підписаній італо-німецькийдоговір про військовийсоюз, так званий «сталевий пакт ». Згідно з його умовами, якщо одна зі сторін вступить у війну, друга зобов'язана також розпочати її і підтримати союзницю «на суші, на морі і в повітрі».
Фактично із підписанням сталевого пакту завершилось формування воєнно-політичного блоку міліарних держав, що в подальшому ставив собі за мету перерозподіл та завоювання світу. Але завершення даної фази було б не повним без участі СРСР.
Так 23 серпня 1939 р. у Москві, між Німеччиною та СРСР було підписано пакт Молотова – Ріббентропа про ненапад на 10 років. Таємним додатком до пакту був документ, що розподілив між двома державами сфери впливу у Європі.