коневі, горобцеві, носієві;
Б) назви неістот мають переважно закінчення -у: дубу, столу,
Мосту, суду, заводу, краю (але може бути також: дубові, заводові,
Краєві).
Якщо особа називається кількома іменниками, то закінчення,
Щоб уникнути одноманітності, чергуються: ректорові Кривенку
І.В., Петренку Іванові Михайловичу, службовцеві Шевчуку,
Начальникові відділу фінансів Петруку О.І.
Але тільки закінчення -у мають ті власні назви, у яких є
Суфікси -ов-, -ев-: Києву, Львову, Харкову, Каневу, Глібову,
Щоголеву.
3. У знахідному відмінку однини:
а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку:
бачу здобувача, секретаря, слухача, проректора;
Б) назви неістот мають звичайно таку форму, як у називному
Відмінку: бачу завод, університет, папір, алюміній, хліб; але деякі
Назви неістот, що називають чітко окреслені предмети, частіше
Мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу стола, олівця,
Ножа, плуга, дуба, листа, зуба, носа.
|
|
В орудному відмінку однини іменники звичайно мають
закінчення -ом (тверда група) та -ем (м’яка й мішана групи):
Сином, начальником, кобзарем, завідувачем, сторожем, Львовом,
Гайсином.
Як виняток, прізвища з прикметниковими суфіксами -ов, -ев,
Та -ін, -ин мають у цьому відмінку закінчення -им: Глібовим,
Прокоф’євим, Шепкіним, Пущиним, (але в прізвищах без такого
Суфікса: Литвином, Волошином, Кармазином, Дарвіном; у назвах
Населених пунктів: Черніговом, Батурином).
У місцевому відмінку однини спостерігається така
закономірність:
А) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві: при
президентові, слухачеві, водієві, на вовкові, коневі;
б) назви неістот з кінцевим -к мають переважно закінчення -у:
У ліску, кутку, будинку, полку, літаку, Донецьку, на візку, містку,
Рушнику, Печерську; а також під наголосом: на шляху, снігу,
Льоду, у степу, яру, бору, диму, соку, бою, краю (і краї), гаю (і
гаї), лісу (і лісі);
В) інші назви неістот мають переважно закінчення -і: на ди-
Вані, возі, автомобілі, вокзалі, камені, у музеї, лісі, Києві, Вашинг-
Тоні; причому кінцеві г, к, х перед закінченням -і чергуються із
з, ц, с: на порозі, в універмазі, на боці, у русі;
Г) назви неістот з прийменником по при позначенні місця
Мають переважно закінчення -у: по Києву, двору, інституту,
Світу (і світі), Дніпру (і Дніпрі).
6. У кличному відмінку однини:
А) більшість іменників м’якої групи, іменників твердої групи
На -к, мішаної на шиплячий та деякі інші мають, як правило,
|
|
Закінчення -у: добродію, вчителю, лікарю, Василю, Юрію,
Андрію, Віталію, батьку, товаришу, читачу, тату, сину, Олегу;
Б) інші іменники мають закінчення -е: брате, хлопче,
Майстре, друже, козаче, Іване, Олександре, Петре.