Карл Маркс у своєму «Комуніст. маніфесті» (1847) проголошував засади історичного матеріалізму з його впливом на економіку та суспільство і розкрив структурні закони, за якими розвивається капіталізм: експлуатація найманого робітника дає власнику засобів виробництва прибуток (додаткову вартість) який, накопичуючись, формує його капітал – це те, що уможливлює науково-технічний прогрес.
Однак, з іншого боку, Маркс вказав на негативні сторони капіталізму. Так, існуючи в умовах жорсткої конкуренції, капіталісти, позбавляючись суперників, зменшуються у числі і накопичують у своїх руках все більше засобів в-ва що призводить до його монополізації. Зменшення числа капіталістів призводить до зростання к-ті пролетаріату, який, як вважав Маркс, необхідно зробити класово свідомим.
Монополізація капіталу в свою чергу призводить до кризи перевиробітку, яка є результатом підвищення норми прибутку власника або падіння купівельної спроможності. Так чи інакше, ця криза веде до зубожіння пролетаріату.
|
|
Таким чином внутрішні суперечності підштовхують капіталістичну систему до соціалістичної революції – диктатури пролетаріату. Класові суперечності, на думку Маркса, можуть бути усунуті лише тоді, коли все суспільство у рівній мірі володіє засобами в-ва. Планування та розподіл продукції її виробниками призведе до встановлення комуністичного ладу, разом з яким настане справедливість, свобода та гуманність.
Марксизм був взятий на озброєння соціаліст. партіями, разом з тим ставши своєрідною «релігією» робітничих мас, які у сер. 19 ст. почали відходити від офіційної церкви.
Виходячи з матеріалістичних позицій Маркс виділяє у виробничих відносинах суспільства економічний базис, що визначається розвитком продуктивних сил, і надбудову, до якої входять держава, релігія, культура та інше, визнаючи примат базису над надбудовою.
Продуктивні сили опереджають у своєму розвитку виробничі відносини, які мають більшу інерцію і гальмують розвиток продуктивних сил. Протилежність між продуктивними силами й виробничими відносинами розв'язується при революційній зміні виробничих відносин. Прикладами такої зміни є буржуазні революції, які замінили застарілі феодальні відносини на капіталістичні.
Вся історія інтерпретується як низка суспільно-економічних формацій, що приходять на зміну одна одній: первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодальний лад,капіталізм. В майбутньому Маркс передбачав заміну капіталістичного ладу на комунізм. За винятком первіснообщинного ладу та комунізму, всі соціал-економічні формації антагоністичні: побудовані на експлуатації пригнобленого класу панівним класом: рабів — рабовласниками, селянства — феодалами, пролетаріату — буржуазією. Розвиток кожної формації диктується, згідно із принципами діалектики, притаманними їй протиріччями. Наприклад, основним протиріччям капіталізму Маркс вважав протиріччя між суспільним характером виробництва та приватною власністю на засоби виробництва.
|
|
Внутрішні протиріччя антагоністичного суспільства за Марксом із неминучістю ведуть до його загибелі. Інструментом переходу від одного ладу до іншого виступає класова боротьба між експлуатованими та експлуаторами.