Складним називається речення, утворене з двох або кількох предикативних частин, які, маючи будову простих речень, по- єднуються в єдине смислове, граматичне та інтонаційне ціле: Сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч генієм людським (Рил.).
Складним реченням властиві такі самі ознаки, як і простим реченням: вони виражають відносно завершену думку, мають граматичні центри, інтонаційно завершені. Разом з різними типами простих речень складні речення є досконалим способом формулювання, вираження і повідомлення думок.
Будівельним матеріалом для складного речення є прості речення: На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. (У цьому реченні можна виділити дві частини, які характеризуються відносною самостійністю.) Частини складного речення з'єднуються
в єдине ціле за допомогою сполучників, сполучних слів (відносних займенників і прислівників), інтонації, порядку розташування частин, змістової співвіднесеності.
Частини складного речення поєднуються сполучниковим і безсполучниковим зв'язком:
У межах сполучникового зв'язку виділяють:
спосіб сурядності (коли частини складного речення 'Я поєднуються за допомогою сурядних сполучників як рівноправні,
незалежні компоненти, які до певної міри зберігають смислову й структурну самостійність);
спосіб підрядності (коли одна частина пояснює другу, доповнюючи, пояснюючи або розкриваючи її зміст як частини складного речення). Синтаксично залежну частину складного речення називають підрядним реченням (частиною). Ні головне речення без підрядного, ні підрядне без головного існувати не можуть. Підрядні сполучники й сполучні слова, які не належать лі до складносурядного, ні до простого речення, служать засобом вираження зв'язку в таких конструкціях.
Безсполучниковий зв'язок полягає в поєднанні частин складного речення в єдине ціле без сполучників або сполучних слів за змістом та інтонаційно.