Чергування У — В

1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

a) Між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.

б) На початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами.

в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.

г) Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.

2. В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні.

б) На початку речення перед голосними: В очах його світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції.

в) Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (Гордієнко).

3. У – В не чергуються:

а) У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вд а ча, вклад, впр а ва, вступ (і уд а ча, укл а д, упр а ва, уст у п — з іншими значеннями); вза є мини, вл а да, вл а сний, власт и вість, вплив і т. ін.; ув а га, уд а рник, узбер е жжя, ук а з, ум о ва, уст а лення, устан о ва, у я ва, а також у похідних утвореннях: вступн и й, вл а д а р, ув а жність, уд а рницький, ум о вний та ін.

б) У власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдов е нко, Вр у бель, Владивост о к; Уг о рщина, Удович е нко, Ур а л, уверт ю ра, ультим а тум, ут о пія та ін.

Примітка. У поезії поряд із звичайною формою Укра ї на іноді вживається Вкра ї на.