Практичне заняття. Причини та наслідки безпритульності й бездоглядності дітей

Питання до розгляду:

1. Основні причини безпритульності та бездоглядності дітей як соціального явища.

2. Регіональні особливості безпритульності та бездоглядності дітей і їх вплив на поширення цього соціального явища.

3. Наслідки бездоглядності та безпритульності дітей як деструктивного явища на різних рівнях (регіональний, обласний, місцевий, районний).

Матеріали практичного заняття До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульність і бездо­глядність, визнаних офіційно, належать:

– невідповідність між організацією роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань сім’ї та дитинства і реальними потребами суспільства; – неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює звернення до

притулків; – жорстокі форми виховання дітей у сім’ях; – психологічна криза стосунків батьків і дітей; – неспроможність або небажання сім’ї виконувати виховні функції; – перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь,

дідусів); – експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання; – нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію

вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства. За результатами дослідження Державного інституту розвитку сім’ї та мо­лоді “Зміст та якість соціальних послуг, що надають заклади та організації різного рівня підпорядкування, безпритульним та бездоглядним дітям”³, проведеного у травні–червні 2007 р. методом напівструктурованого інтерв’ю з керівниками і спеціалістами притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації та центрів, створених громадськими організаціями і благодійними фондами,

³ Опитування проводилось у 12 регіонах України, всього опитано 68 експертів 62 закладів для безпритульних і бездоглядних дітей.

18 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

основними причинами дитячої безпритульності є: безвідповідальне ставлення батьків до виховання дітей, алкоголізм і асоціальна поведінка батьків та бідність сімей з дітьми. Саме проблеми виховання дітей у сім’ї, відсутність належного батьківського піклування стають найбільш суттєвим фактором переходу дити­ни у стан бездоглядності, а згодом – і безпритульності.

Цей висновок підтверджується й результатами дослідження, проведеного за підтримки МБФ “СНІД Фонд Схід-Захід”. Так, в опублікованому у 2006 році звіті зазначається, що за даними опитаних надавачів послуг, причина номер один – це проблеми в сім’ї, тоді як втечу зі спеціальних дитячих закладів переважно пов’язано з поганим поводженням або бажанням вирватися з обмеженого се­редовища. Проблеми всередині родини можуть посилюватися вживанням нар­котичних речовин, перебуванням батьків у в’язниці чи їх заняттям секс-бізне-сом або кримінальною діяльністю, дітьми і молоддю, залишеними під опіку інших членів родини, тоді як батьки перебувають на заробітках, і зрештою – позбавленням батьків їхніх прав.

Найчастіше такі проблеми, як уживання спиртного, побиття, ув’язнення чи смерть когось із батьків та втрата житла, поєднуються. Будь-яка з них може спричинити іншу, формуючи “зачароване коло”, з якого дитина чи молода люди­на намагається вирватися через втечу на вулицю. Опитані казали, що іноді зви­чайне непорозуміння між дитиною чи молодою людиною і батьками або опіку­ном може настільки ускладнитися, що така ситуація змусить молодшого втек­ти з дому на вулицю⁴.

Узагальнюючи, слід зазначити, що причини дитячої безпритульності й без­доглядності можна згрупувати наступним чином:

– соціально-економічні: бідність сімей із дітьми, вимушена трудова міграція, економічна експлуатація дорослими дитячої праці;

– соціально-психологічні проблеми сімей із дітьми: послаблення відповідальності батьків щодо утримання й виховання дітей, асоціальна поведінка батьків, жорстокі форми виховання дітей у сім’ях, психологічна криза стосунків батьків та дітей;

– організаційні: недосконалість системи соціального забезпечення і соціальної підтримки сімей із дітьми, нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства.

Існування дитячої бездоглядності й безпритульність має ряд негативних наслідків.

По-перше – бездоглядність і безпритульність значно ускладнюють процес соціалізації дитини, засвоєння життєвих правил, норм та цінностей. Перебуван-

⁴ “Діти і молодь, які живуть або працюють на вулиці: приховане обличчя епідемії ВІЛ в Україні”. – К.: ЮНІСЕФ/МБФ “СНІД Фонд Схід-Захід”, 2006. – С. 48.

Модуль 1. Державна політика України щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей

ня дитини в цьому стані негативно впливає на стан її здоров’я і розвиток, стає причиною девіантної поведінки неповнолітніх.

По-друге – наслідком дитячої бездоглядності й безпритульності є зростання дитячої злочинності, поширення таких соціальних явищ, як торгівля дітьми, їх сексуальна експлуатація, поширення дитячої порнографії.

Список рекомендованої літератури:

1. Закон України “Про охорону дитинства” (зі змінами й доповненнями) від 26.04.2001 р. ¹ 2402-ІІІ.

2. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2003 р.) “Проблеми безпритульності та бездоглядності дітей”. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2004. – 195 с.

3. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2007 р.). – К., 2008. – 242 с.

4. Організація і технології соціальної роботи з дітьми вулиці / За редакцією проф. А.Й. Капської. – К.: Інтернаціональний Союз. Ліга соціальних працівників України, 2003. – 260 с.

5. Дитяча бездоглядність та бродяжництво: причини, наслідки та шляхи запобігання: Матеріали наук.-практ. конф., вересень 2005 року / Одеська обласна держ. адміністрація. Служба у справах неповнолітніх – О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. – 168 с.