У ВИХОВАНЦІВ ПРИТУЛКІВ
ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЦЕНТРІВ
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ
РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ
НЕОБХІДНИХ ЖИТТЄВИХ
НАВИЧОК
Тема 4.1. Сутність і зміст реабілітаційної роботиз бездоглядними та безпритульними дітьми в закладах соціального захисту
Ключові поняття: соціальна дезадаптація; реабілітація; соціальна реабілітація; психолого-педагогічна реабілітація; завдання реабілітації; методи реабілітації; форми організації реабілітаційної діяльності.
Лекція. Сутність і зміст реабілітаційної роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми в закладах соціального типу
План
1. Фізична й медична реабілітація.
2. Психологічна, освітня і соціальна реабілітація.
3. Особливості реабілітаційної роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми в закладах соціального захисту.
Матеріали лекції
Наслідками безпритульності й бездоглядності є соціальні, фізичні, моральні та психологічні деформації, які відбуваються з дитиною і приводять до соціально-психологічної дезадаптації. Така дезадаптація проявляється в порушеннях фізичного та психічного здоров’я дитини, розриві соціальних зв’язків із сім’єю, іншими інститутами соціалізації; деформації особистісних структур (настанов, цінностей), звуженні найважливіших видів діяльності, необхідних для повноцінної соціалізації особистості.
Діти, які зазнали соціально-психологічної дезадаптації, потребують спеціально організованої реабілітаційної роботи.
Аналізуючи реабілітаційну роботу притулків для дітей / центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, доцільно розрізняти декілька її видів залежно від того, на відновлення чи корекцію яких функцій вихованців спрямовуються реабілітаційні методики, практики та відповідна діяльність фахівців.
Реабілітація – це поновлення здатності до нормального життя, що забезпечується різними методами лікування, а також застосуванням спеціальних форм організації життєдіяльності. Реабілітація передбачає комплексну, багаторівневу, поетапну й динамічну систему взаємопов’язаних дій, спрямовану на відновлення дитини в правах, статусі, здоров’ї, дієздатності у власних очах і в
152 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ
очах оточуючих. Вона включає аспекти профілактики і корекції відхилень в її розвитку (рис. 4.1.).
Психолого-педагогічна реабілітація (реабілітація внутрішнього простору дитини) | Соціально-психологічна реабілітація (реабілітація зовнішнього простору дитини) | ||
Рис. 4.1. Схема комплексного підходу до реабілітації дітей
Реабілітація пов’язана не лише з подоланням сімейних, шкільних проблем, соціальної дискримінації неповнолітніх, але й зі зміною уявлень дитини про саму себе – її “Я-концепцію”. Реабілітація дитини можлива тільки через оптимізацію її провідної діяльності і нормалізацію всієї системи відношень з оточуючими.
Фізична реабілітація – діяльність спеціалістів, спрямована на усунення фізичних обмежень та проблем дитини, відновлення фізичних характеристик організму дитини. Цей вид реабілітаційної роботи на сьогодні налагоджений у притулках для дітей на цілком задовільному рівні.
Медична реабілітація – співпраця працівників притулку і медичних працівників лікарняних закладів щодо медичного обстеження, діагностики захворювань дитини, організації проведення лікування, диспансерного обліку дітей з хронічними захворюваннями тощо. На сьогодні залишаються проблеми фізичної та медичної реабілітації дітей, які потребують спеціальної психіатричної допомоги фахівців (особливо якщо притулки розташовані не в обласних центрах), лікування залежностей (алкогольної, токсичної, наркотичної).
Психологічна реабілітація – діяльність фахівців, що передбачає психологічну діагностику, корекцію, відповідну терапію, відновлення психічного здоров’я та самопочуття дитини. Зокрема, в основі етапу психолого-педагогічних обстежень лежить діагностика стану дитини (визначення психологічного стану, умов життя та виховання в сім’ї, з’ясування індивідуальних особливостей розвитку, особистісних якостей, інтересів, причин самовільного місця проживання та навчання, втечі з родини та ін.)
Важливою складовою психологічної реабілітації є діяльність працівників притулку з корекції особистості дитини. Але необхідно визнати, що надання такого роду допомоги – складний і довготривалий процес. Вплинути на дитину будь-якого віку, яка має важкий життєвий досвід, негативні оцінки щодо себе і власних можливостей, перенесла різні травми (психічні, фізичні, сексуальні), відчула нестачу любові й піклування з боку батьків, має наслідки
Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей
та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок 153
різного роду депривацій, зіткнулася з відчуженням з боку суспільства та держави, що надзвичайно складно. Це вимагає особливих знань, опанування спеціальними методами та прийомами, особливої організації, що об’єднує багатьох спеціалістів різного профілю і дозволяє виявляти, визначати й вирішувати проблеми дітей.
На сьогодні основні проблеми пов’язані з тим, що іноді психологічна робота обмежується діагностичною процедурою, складністю підвищення кваліфікації психолога щодо роботи з окремими категоріями вихованців (діти, які зазнали сексуального насильства, діти біженців та ін.); на жаль, корекційна робота найчастіше відбувається у груповій формі, хоча, якщо враховувати контингент вихованців, більш ефективною є індивідуальна.
Освітня реабілітація – діяльність фахівців притулку з діагностики рівня знань та умінь дитини, ліквідація прогалин в освіті, формування інтересу й мотивації дитини до подальшого навчання.
Проблеми пов’язані з наступними причинами:
– дитина не має мотивації до навчання;
– складність організації навчання за індивідуальними програмами;
– значні прогалини в знаннях дитини обумовлюють її небажання вчитися;
– конфлікти з батьками дітей, які постійно навчаються в школі, через негативне ставлення батьків до вихованців;
– упереджене ставлення частини дітей у класі до вихованців притулків;
– упереджене ставлення вчителів.
Не для всіх вихованців педагоги встигають скласти програми реабілітаційної роботи, їхня робота більш спрямована на подолання педагогічної занедбаності дитини у відриві від психологічної корекції.
Соціальна реабілітація – діяльність спеціалістів, спрямована на відновлення або формування в дитини навичок життя в суспільстві, поновлення соціальних зв’язків дитини, з’ясування її правового статусу, визначення форм подальшого влаштування та підготовку дитини до життя після притулку.
Основною складовою допомоги дітям на базі притулків для дітей є забезпечення процесу соціально-психологічної реабілітації.
Мета реабілітації в закладі соціального захисту визначається потребами та соціальною ситуацією розвитку кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, а саме:
1) повернення дитини в біологічну сім’ю;
2) влаштування дитини до сімейних форм виховання (усиновлення, опіка, піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу);
3) підготовка дитини до самостійного життя за умови відсутності можливості повернення дитини в біологічну сім’ю чи влаштування її до сімейних форм виховання.
КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ
Процес соціально-психологічної реабілітації бездоглядних та безпритульних дітей здійснюється шляхом реалізації комплексного підходу, а саме:
– психолого-педагогічної реабілітації внутрішнього простору дитини, тобто проведенням безпосередньої психолого-педагогічної роботи з дитиною, її соціально-психологічна підтримка;
– соціально-психологічної реабілітації зовнішнього простору дитини, тобто її соціального середовища – біологічної сім’ї, опікунів, прийомних батьків та ін.
Відповідно до зазначеної схеми процес реабілітації має здійснюватись паралельно, як шляхом допомоги дитині, так і наданням допомоги батькам. Це означає, що пошук найкращих форм улаштування дитини вимагає насамперед повноцінного обстеження біологічної родини, проведення роботи з родичами і привернення їх уваги до дитини чи пошук нової родини (опікунської, прийомної сім’ї і т.д.). Цей процес передбачає активну роботу з біологічною родиною з моменту потрапляння дитини в поле зору соціальних працівників, психологів та інших фахівців; формування у батьків мотивації на співробітництво, пошук сімейних ресурсів, допомога батькам у вирішенні власних проблем, які перешкоджають нормальним контактам з дитиною.
Таким чином, реалізація комплексного підходу в реабілітаційній роботі передбачає спеціальну організацію професійної взаємодії, яка базується на розумінні загальної мети, усвідомленні того, що для реалізації цієї мети спеціалісти потребують співпраці між собою у вирішенні проблем кожної окремої дитини. Основні правила соціальної реабілітації передбачають здійснення реабілітаційних заходів на початку виникнення проблеми особистості; неперервність та постійність їх проведення; комплексний характер реабілітаційних програм; індивідуальний підхід до визначення обсягу, характеру та змісту реабілітаційних заходів.
Ефективність допомоги дітям у закладах соціального захисту збільшується за умови, коли вдається реалізувати командний підхід у роботі фахівців (психологів, дефектологів, логопедів, психіатрів, лікарів, педагогів, соціальних працівників/соціальних педагогів, вихователів та ін.). Це забезпечує можливість вирішувати проблему дитини комплексно та побачити ситуацію під різним кутом зору. Робота навіть дуже кваліфікованого спеціаліста без тісної співпраці з колегами приводить до зменшення ефективності надання допомоги, швидкому професійному згоранню та виникненню власних емоційних проблем.
Список рекомендованої літератури:
1. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.
2. Программа “Дети улицû”: Методические рекомендации по медико- психоло-гической, социальной и педагогической реабилитации детей в приюте / А. Хабарова, С. Олешко, Н. Ганопольская и др.. – К.: Нора-принт, 2001. – 96 с.
Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей
та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок
3. Реабілітаційна робота з “дітьми вулиць” у притулках для неповнолітніх. – К.: Видавничий дім “Калита”, 2005. – 72 с.
4. Шульга Т.И., Олиференко Л.Я., Бûков А.В. Социально-психологическая помощь обездоленнûм детям: опûт исследований и практической работû: Учебное пособие. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – 400 с.
5. Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології, перспективи / Редкол.: С.О. Новік (голова), І.Г. Єрмаков, Л.І. Немоловська та ін. – К.: Студія сучасної соціальної реклами, 2003. – 190 с.
КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ