Друга дія. Сцена Гамлета й Офелії

Тут Гамлет і Офелія – з твердим рішенням зречення: у Офелії – в ім’я краси й кохання, у Гамлета – в ім’я кохання й Духа. Офелія – це величезної сили внутрішнє світло.

Перший момент: побачення, злиття ангелів кохання. «Ні, ні, нічого я не дарував тобі» –це прагнення зупинити, прибрати те, що заважає палаючому зараз почуттю кохання. Вони

неначе підкріплюють одне одного в рішенні принести жертву.«Тим більше, я була обдуре-на» та «Йди в монастир!» – це реальне прийняття страждання. Задачу Гамлета дуже при-

близно можна висловити так: врятувати Офелію. Три шматки у Офелії: 1. мажор – радість зустрічі, 2. перехід, 3. розгубилася. Ця сцена – сцена всеперемагаючого світла, сцена ко-хання, для якого не існує перешкод.

Сцена короля й Лаерта. Бунт. Змова.

Тут король – святий вбивця. У короля – не сприймаюча лінія, а неначе диригентська па-личка в руках. Це розбиває всі Лаертові спалахи й призводить його до згоди на все. Чи не-має страху в читанні листа? Весь лист не читається, а вигукується. Втратив самоконтроль. Який стан у короля й королеви під час появи Офелії? Єдине місце, де Лаерт дійсно тужить – це, коли він бачить божевільну Офелію. У Лаерта має бути святе ставлення до слів коро-ля.

Третя сцена четвертої дії.

Безпосередній наслідок «Мишоловки» в цій сцені – повна відвертість Гамлета й короля:

відносини у відкриту. Тут існує ще новий момент: державний скандал. Це нове хвилюван-

ня для короля.

М.О.Чехов. Мені здається, що тут Гамлет творчо знаходиться в положенні сатани, діє ні-би не зовсім чистими засобами.

Після того, як Гамлет пішов, король йому навздогін надсилає через стіни, землі й моря накази. У короля взагалі нема жодної спокійної пози.

Головне в сцені: Гамлет оточений сторожею, його взято під арешт, це, зокрема, підкрес-

лює актив і міць Гамлета й нікчемність королівської партії.