Робота 1. Визначення тимчасової твердості води.
Твердість води зумовлена наявністю розчинних солей кальцію і магнію. Розрізняють тимчасову і постійну твердість. Тимчасова твердість обумовлена наявністю у воді гідрокарбонатів кальцію і магнію. Вона усувається при кип’ятінні.
t
Са(НСО3)2→ СаСО3↓+CO2+H2O
Постійна твердість обумовлена наявністю розчинних солей кальцію і магнію, і усувається хімічним шляхом під дією соди.
СаСІ2+Na2CO3→CaCO3+2NaCI
Визначення тимчасової твердості проводять методом нейтралізації гідрокарбонатів стандартним розчином НСІ. В точці еквівалентності, коли змінюється колір індикатору метилоранжу
, а значить
ммоль*екв./л
В конічну колбу відмірюють 50 мл досліджуваної води і титрують розчином НСІ (Се =0,1 моль/л) в присутності індикатора метилоранжу до переходу жовтого забарвлення в червоне. Паралельних титрувань повинно бути не менше трьох. Результати заносять в таблицю.
№ п/п | VHCI | Ce(HCI) | ||
Визначають середнє значення об’єму робочого розчину НСІ і за цим значенням вираховують за рівнянням:
Робота 2. Визначення загальної і постійної твердості води.
Визначення загальної твердості води обумовлена здатністю розчину динатрієвої солі етилендиамінтетраоцтової кислоти (ЕДТА), відомою під назвою трилон Б, утворювати стійкий комплекс з Са2+ і Мg2+. Точку еквівалентності встановлюють за допомогою індикатора хромогену темносинього. В цій точці:
звідки:
В конічну колбочку відмірюють 5 мл досліджуваної води, додають 6-8 капель аміачного буферу (рН =10,0), 2-4 краплі індикатора хромогену темносинього і титрують розчином трилону Б (Ce =0,01 моль/л) від фіолетового до синього забарвлення розчину. Дані заносять в таблицю.
№ п/п | Vтр.Б | Ce(тр.Б) | ||
*1000
Постійну твердість води розраховують, як різницю між загальною і тимчасовою твердістю.
Тверда вода це вода в якій концентрація розчинених солей більше 7 ммоль/л.
Зробити висновок про твердість досліджуваної води.