Оцінка рівня корпоративного управління в окремій державі відноситься до групи

Макроіндикаторів: індикатор корпоративного управління (Leading Corporate Governance Indicators) від Davis Global Advisors, Inc. (LCGI); індекс ризику корпоративного управління (Corporate Governance Risk – CGR) за методикою Крічтон-Міллера (D. Crichton-Miller) і Уормана (P. Worman).

Мікроіндикаторів: оцінка рівня корпоративного управління в окремій корпорації: індикатор рівня корпоративного управління рейтингового агенства Stasndard & Poor’s; коефіцієнт корпоративного управління (Corporate Governance Quotient – CGQ), запропонований Institutional Shareholder Services (ISS); рейтинг корпоративного управління інвестиційного банку Brunswick UBS Warburg; рейтинг корпоративного управління консорціуму Російського інституту директорів та рейтингового агенства «Експерт РА»; рейтинг корпоративного управління Інституту корпоративного права і управління Російської Федерації (CORE-rating); рейтинг корпоративного управління (DR) консалтінгової фірми Deminor (Брюссель); економетрична модель М. Гібсона; інтегральний індекс корпоративного управління Українського інституту розвитку фондового ринку (CGI).

Базою для формування методик у більшості випадків є принципи організації економічного співробітництва та розвитку, а також розробки Всесвітнього банку, принципи Конфедерації асоціацій європейських акціонерів (Євроакціонерів), раціональні ділові норми й корпоративна практика Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), глобальні принципи корпоративного управління Каліфорнійського відкритого пенсійного фонду (CalPRES), принципи діяльності рейтингових агенств, затверджених Технічним Комітетом IOSCO (Міжнародна Організація Регуляторів Ринків Цінних Паперів).

Основним завданням оцінки факторів загроз економічної безпеки є формування системи показників, параметрів, критеріїв і індикаторів, що визначають якість об'єкта дослідження. Показники характеризують певні сторони об'єкта дослідження й зобов'язують вважати саме ці сторони найбільш істотними. Методика визначення показників заснована на проведенні періодичних спостережень об'єкта.

Методика оцінки що передбачає застосування бінарних змінних (1 – при наявності показника, 0 – при його відсутності). У результаті додавання набраних показників підприємство отримує певний бал.

Індекс – це співвідношення набраних підприємством балів до максимально можливого. Кожна категорія індексу повинна отримати певну вагу згідно зі ступенем важливості для користувача.

«Експерт» – це спеціаліст, компетентний у вирішенні певного завдання. Об’єктом експертизи (експертних оцінок) у цьому випадку є групи показників інформаційної прозорості підприємства.

Експертний метод (метод експертних оцінок) є сукупністю декількох різних методів, які становлять різновид, модифікації методу експертиз. Відомі різновиди експертного методу застосовуються там, де основою рішення є колективне рішення компетентних людей (експертів.

При аналізі думок експертів можна застосовувати різноманітні статистичні методи, описувати їх – значить описувати всю прикладну статистику. Тим не менше, можна виділити основні методи математичної обробки експертних оцінок, що широко застосовуються, – це перевірка узгодженості думок експертів (чи класифікація експертів, якщо немає узгодженості) та усереднення думок експертів всередині групи. Ясно, що думки різних експертів розрізняються. Важливо зрозуміти, наскільки значна ця різниця, тому необхідність та важливість перевірки узгодженості думок експертів очевидна.

Розроблено ряд методів такої перевірки. Статистичні методи перевірки узгодженості залежать від математичної природи відповідей експертів. Узгодженість думок експертів можна оцінити за величиною коефіцієнта конкордації.

Незважаючи на відмінність підходів рейтингових агенств до оцінки якості корпоративного управління, вони мают одну загальну рису – присутність прозорості інформації як аналізованого параметра (табл. 3), що є одним із загальновизнаних принципів і стандартів корпоративного управління.

Існуючі емпіричні дослідження інформаційної прозорості можна розділити на дві групи: перша група присвячена перевірці впливу інформаційної прозорості й відкритості підприємств на їх результативність (М. Сільва, Л. Альвес); друга група досліджує фактори, що впливають на рівень інформаційної прозорості підприємства. Для перевірки впливу інформаційної прозорості на показники їх діяльності важливим є визначення того, яким чином вимірювати ступінь інформаційної прозорості підприємства.

Таблиця 2