Методи та процедури дослідження

1. Торонтська алекситимічна шкала (TAS-26). Як один із допоміжних методів діагностики алекситимії у дослідженні застосовувалася 26-пунктова Торонтська алекситимічна шкала (TAS-26), розроблена Тейлором. Російський варіант TAS був адаптований у Психоневрологічному інституті ім. В.М. Бєхтєрєва. В TAS усе зводиться до оцінки трьох основних сторін алекситимії - труднощі ідентифікації почуттів, вербалізації почуттів і ступеня фокусування на зовнішніх подіях. При заповненні анкети досліджуваний характеризує себе, використовуючи для відповідей шкалу Лікерта - від <зовсім не згодний> до <зовсім згодний>. При цьому одна половина пунктів має позитивний код, інша - негативний. Теоретичний розподіл результатів можливий від 26 до 130 балів. По даним авторів методики «Алекситимічний» тип особистості одержує 74 бала й вище. «Неалекситимічний» тип особистості набирає 62 бала й нижче. Випробувані, що набрали від 63 до 73 балів, потрапляють у так називану «зону ризику», тобто це означає, що в них є алекситимічні риси: вони періодично зазнають труднощів як у вираженні власних емоцій, так і розумінні емоцій інших людей. Торонтська алекситимічна шкала базується на принципі самооцінки досліджуваним власних фактів свого психологічного життя. Враховуючи характер досліджуваного явища, на нашу думку, метод, що ґрунтується на самооцінці не може бути скринінговим (тобто таким, що дозволяє лише ним одним виділити із досліджуваної вибірки лише алекситиміків), однак, будучи доповненим даними інтерв’ю та малюнкових проб, може використовуватися у дослідженнях.