Головним об'єктом негативного інформаційного впливу є свідомість людини, оскільки саме вона зумовлює людську діяльність (або бездіяльність) і саме через неї проявляється дисфункціональний вплив на групову і масову свідомість. Інформаційно-психологічна безпека людини розглядається як такий стан захищеності її психіки від впливу різноманітних інформаційних чинників, при якому надійно функціонує особистий механізм психологічної адаптації, тобто забезпечується адекватне інформаційне сприйняття навколишнього світу і самого себе як суб'єкта інформаційних відносин.
Виокремлення проблеми інформаційно-психологічної безпеки людини в самостійний напрям має об'єктивні причини. По-перше — внаслідок глобальної інформатизації збільшуються масштаби й ускладнюються зміст і структура інформаційних потоків, суттєво посилюється інформаційний тиск на психіку людини. Це потребує формування нових механізмів і способів її виживання в динамічному інформаційному середовищі. По-друге - взаємодія психіки людини з цим середовищем характеризується якісною специфікою, оскільки не має адекватних аналогів в інформаційній взаємодії біологічних, технічних, соціотехнічних та інших систем. І по-третє -центральним об'єктом інформаційного впливу є психіка людини. Саме від окремих осіб, їхніх взаємозв'язків і взаємовідносин залежить функціонування соціальних суб'єктів різного рівня складності - від малої соціальної групи до населення країни в цілому.
Засобами інформаційно-психологічного захисту людини є механізми внутрішньоособистої опірності, що включають базові вольові установки [7]. Ці засоби проявляються в процесі взаємодії людини з іншими соціальними суб'єктами або з інформаційним середовищем шляхом запобігання чи нейтралізації загрозливих чинників, спроможних завдати шкоди психічному і фізичному здоров'ю. Життєвий досвід показує, що поширеними є ситуації, коли людина взаємодіє не наодинці з іншим суб'єктом, а у складі групи, певної соціальної спільноти, застосовуючи при цьому різні засоби захисту. Така група виступає як суб'єкт інформаційно-психологічного захисту окремої особи. Це спостерігається, зокрема, в сім'ях, релігійних та етнічних спільнотах, політичних партіях, фінансово-економічних структурах, органах державної влади й управління.
Таким чином, суб'єктами інформаційно-психологічного захисту особи можуть бути: 1) сама людина з її внутрішніми психологічними можливостями щодо самозахисту; 2) соціальні групи і спільноти, що надають людині підтримку й допомогу психологічними засобами; 3) держава і суспільство, що підтримують чи допомагають людині через діяльність певних соціальних інститутів.
Відповідно вирізняються три основні рівні організації інформаційно-психологічного захисту. На суспільному рівні захист реалізується шляхом регулювання інформаційних потоків у системі розповсюдження масової інформації, а також застосуванням відповідних способів, методів і засобів обробки та оцінки інформації в процесі соціальної взаємодії. Суб'єктами захисту на цьому рівні є держава і суспільство через діяльність певних соціальних інститутів (системи освіти, системи розповсюдження духовних і культурних цінностей, традицій, соціальних норм тощо).
На груповому рівні захист реалізується за допомогою розповсюдження й використання внутрішньогрупових інформаційних джерел і потоків, а також специфічних для конкретних соціальних груп та організацій способів взаємодії, переробки та оцінки інформації. На цьому рівні суб'єктами психологічного захисту є соціальні групи та організації (сім'я, суспільні, політичні, релігійні та інші об'єднання).
На особистому рівні захист реалізується на основі специфічних механізмів вольової поведінки, які утворюють систему індивідуального інформаційно-психологічного захисту. На цьому рівні розрізняються механізми особистого захисту від внутрішніх і зовнішніх негативних інформаційних впливів.
Для забезпечення інформаційно-психологічної безпеки здійснюються певні захисні заходи, які можна об'єднати у наступні групи:
1) регулювання інформаційних потоків і зв'язків, зокрема, їхнє обмеження;
2) цілеспрямоване інформування, зокрема, розповсюдження просвітницької інформації;
3) застосування способів, методів і засобів регулярного надання соціальне важливої інформації;
4) формування механізмів колективного захисту від негативних
інформаційно-психологічних впливів;
5)вихованняіндивідуальноїздатностідо інформаційно-психологічного спротиву.
Використання першої групи заходів на особистому рівні пов'язане з відмовою людини від використання певної інформації або джерел чи каналів її розповсюдження (наприклад, відмова від рекламної інформації) через перевірку її достовірності.
Друга група пов'язана з організацією інформаційних потоків, що спрямовані на запобігання та нейтралізацію впливів певних інформаційних чинників, які можуть мати негативні наслідки (наприклад, при виникненні чуток розповсюджуються відомості, що нейтралізують їхній вплив). На особистому рівні це проявляється в ініціативному пошуку додаткової інформації з різних джерел і в організації її надходження іншими каналами.
Третя група включає різноманітні форми регулярного надання соціальне важливої інформації, зокрема, через систему освіти, підготовки та перепідготовки кадрів, розповсюдження духовних і культурних цінностей, підтримки традицій, морально-етичних норм.
Четверта група пов'язана з організацією колективного захисту, який ґрунтується на механізмах ідентифікації людини з певними соціальними спільнотами. Це означає використання людиною групових оцінок, норм і думок, а також її орієнтацію на внутрішньогрупові інформаційні джерела. Для цього можуть застосовуватися різні прийоми і засоби, зокрема, формування позитивного морально-психологічного клімату в колективах, актуалізація відчуття приналежності особи до конкретної організації, підтримка неформальних лідерів, які виступають як авторитетні внутрішньо-групові джерела інформації.
П'ята група спрямована на набуття людиною практичного досвіду безпечної інформаційно-комунікаційної взаємодії (наприклад, навчання з використанням спеціалізованих форм психологічної підготовки) для формування індивідуального психологічного механізму самозахисту.