Оксигенотерапія – використання кисню з лікувальною метою.
Лікування киснем (оксигенотерапія) застосовують при багатьох хворобах органів дихання і кровообігу. Довге вдихання кисне-повітряної суміші, яка містить 50% кисню, може усувати кисневе голодування тканин.
Запам'ятайте! Чистий кисень для оксигенотерапії не застосовується, так як він пригнічує дихальний центр. При довгому вдиханні чистого кисню розвиваються судоми і можлива втрата свідомості.
Оксигенотерапію можливо здійснювати інгаляційним (через дихальні шляхи)- через маску, кисневу подушку, через носовий катетер ін., або неінгаляційним (підшкірно, або через травневий тракт).
Техніка безпеки при експлуатації кисневих установ:
Зберігають і перевозять кисень з балонах ємкістю від 1 до 40 л, у газоподібному стані тиск в яких дорівнює 150 атмосфер.Балони з киснем завжди викрашені в синій колір. Кожен балон повинен мати клеймо з позначкою товарного знаку заводу виробника, номера балона, його маси, року виготовлення, термін технічного засвідчення. Кисневі балони зберігаються у спеціальних нежилих приміщеннях поза лікарняними відділеннями
Запам'ятайте! Стислий кисень вогненебезпечний.. Тому при експлуатації кисневих балонів необхідно чітко виконувати наступні правила техніки безпеки:
· балон повинен бути встановлено вертикально в металеве гніздо і бути закріплений металевими поясами.
· балон повинен бути встановленими на відстані не менше 1 м від отеплювальних приладів і в 5 м від відкритих джерел вогню;
· балон повинен бути захищений від прямого впливу сонячних променів;
· не можна допускати попадання масла на штуцер балона;
· випускати газ із балона в другу ємкість (наприклад в кисневу подушку) можна тільки через редуктор, на якому встановлено манометр, розрахований на тиск в даній ємкості;
· в момент випускання газу балон потрібно розташувати таким чином, щоб вихідний отвір штуцера був направлений в сторону від працюючого;
· забороняється експлуатація балонів, в яких пройшов термін технічного засвідчення, і є пошкодження корпуса або вентиля, колір і напис не відповідають правилам;
· забороняється змащувати руки жирним кремом при роботі з кисневим балоном.
В великих лікувальних закладах організована централізована подача кисню: кисневі балони знаходяться в центральному ізольованому приміщенні, звідки по системі металевих трубок кисень поступає до дозиметрів, де він зволожується через апарат Боброва, і зі швидкістю 2-3 л за хв. через носовий катетер подається хворому.
В невеликих стаціонарах при відсутності централізованої системи оксигенотерапія проводиться через носовий катетер безпосередньо з балона (кисень зволожується в апараті Боброва).
Інколи оксигенотерапію проводять за допомогою кисневої подушки. Вона являє собою прорезинений мішок, обладнаний гумовою трубкою з краном і мундштуком (воронкою). Киснева подушка вміщує від 25 до 75 л кисню. її наповнюють киснем із кисневого балону. Перед подачею кисню мундштук протирають спиртом, обгортають вологою марлею і прикладають до рота хворого. Відкривають кран на трубці подушки, кисень під тиском виходить й при вдиху надходить у дихальні шляхи. Швидкість надходження його регулюють краном, або натисканням на кут подушки. Хворі добре переносять подачу 4-5 л кисню за 1 хв. подушки вистачає на 4-7 хв..
Можливості оксигенотерапії зросли з втіленням в практику гіпербаричної оксигенації - введення кисню під підвищеним тиском у спеціальних барокамерах. Розчиніть такого кисню в плазмі крові значно підвищується, що сприяє збільшенню постачання киснем тканин організму. В нашій країні функціонують комплекс медичних барокамер на базі якого створений Всесоюзний центр гіпербаричної оксигенації.
Контакт між хворим та обслуговуючим персоналом встановлюється візуально через прозору стінку, а також по телефону.
До неінгаляційних методів оксигенотерапії відноситься підшкірне введення і введення кисню в шлунок.