Центральне питання – співвідношення біологічних та набутих особливостей у детермінації злочинної поведінки, можливість і межі корекції особистості правопорушника.
______________________
Існує два основних підходи до природи правопорушень:
(роль соціального та біологічного чинників)
1. Біологізація природи насиллі - Абсолютизується значення вроджених якостей (З.Фрейд, Ч.Ламброзо, У.Шелдон, О.Лазурський, Е.Фром).
♂ причини агресивної поведінки вбачаються у самому суб’єкті насилля (психоаналітики, біхевіористи)
2. Соціологізація природи насилля - Визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахунок соціального (Д.Уотсон, Г.Лебон, Е.Дюркгейм, Г.Тард, В.Бехтерев).
♂ насилля проголошується функцією соціального середовища
______________________
Чезаре Ломброзо – наслідувана детермінація злочинної поведінки, антропологічні причини злочинів. Певний генотип людини є передумовою злочинної поведінки і визначає схильність її до злочину. Імпульси руйнації у таких людей розвинуті більш сильніше, моральне ж виховання – пригнічене.
|
|
Сучасні французькі криміналісти навіть стверджують, що у злочинців існує певний тип хромосом, тоді чи можна говорити про вину людини?
5 [U3]. Основні типи і види сучасних психологічних концепцій права
1. Психологічне розширення джерел права в концепції Макса Румпфа
Вперше порушує питання (тим самим відкриває дорогу “школі вільного права”) про те, я к і психологічні чинники впливають на суддю в процесі застосування їм права.
2. Використання біхевіоризму та неофрейдизму в праві
у концепції Джерома Френка
Представник реалістичного напрямку, пронизаного неофрейдизмом
Основна помилка юридичної науки – правовий міф про те, що “ право забезпечує в житті людей визначеність і безпеку”, який своїми коріннями уходить у дитячий вік, дитяче сприйняття, дитячі проблеми.
----------------------------------------------------------
Вирішальну роль у мисленні і поведінці дорослої людини відіграють:
· образ дій, сформований у дитячому віці,
· норми поведінки, засвоєні з ранніх років.
Емоційні відхилення дорослої людини майже (якщо і не) завжди постають нерозв’язаними, або частково вирішеними, чи невірно розв’язаними у дитинстві проблемами.
--------------------------------
Страх перед невідомим, невизначеним штовхає дитину до батьків за допомогою. Батьки все знають і все можуть. Вони створюють порядок в оточуючому хаосі. Роль батька посилюється – виступає як суддя і виконавець прийнятих рішень, втілює надію і впевненість. Батько творить і виконує право.
В юнацтві віра дитини у батька послаблюється, і вона шукає доповнюючи її фактори, в яких могла би черпати впевненість.
|
|
Але потреба у батьківському авторитеті (у безпеці) зберігається, набуваючи підсвідомий характер. І саме право виступає як безособистісна і менш визначена за формою заміна батька.
Людина підсвідомо намагається знайти в праві заміну атрибутів стабільності, безпеки, впевненості і непідкупності, які вона раніше приписувала батьку.
---------------------------------
Сучасна свідомість повинна перерости цей комплекс батька-покровителя. Вона повинна стати прагматичною та ліквідувати дитячий страх батьківської всемогутності.
Цей страх і ця прихильність посилюють та укріплюють наш опір змінам у світі.
______________________
“Механістичне право” як сукупність правових норм – один із полуміфів, який заглиблюється у дитяче мислення, з його прагненням безпеки.
--------------------------------
У людському мисленні можна виокремити два р і в н і:
1. Дитяче мислення (- право як сукупність наперед визначених правових норм)
2. Реалістичне мислення (Будь-яке узагальнене правове твердження – фікція. Узагальнення – беззмістовне. Загальне положення не розв’язує конкретні випадки).
♂ Динаміка суспільних відносин потребує гнучкості, модифікованості правової системи.
♂ Суддя не застосовує, а творить право.
♂ Право – це конкретне судове рішення.
______________________
Суддя вирішує справу не на основі норм чи інших логічних, раціональних доводів, а на підставі “ глибинної психології ” – емоціональних спонукань, почуттів, симпатії чи антипатії, різних біопсихічних імпульсів, інтуїтивного передбачення, забобонів, настрою та інших ірраціональних факторів і підсвідомих імпульсів.
Інтуїція та імпульси “глибинної психології” визначають позицію судді протягом усього процесу. В кінцевому рахунку все залежить від психологічних реакцій самого судді на якості учасників процесу (раса, колір волосся, голос, манери, жестикуляція, професія...).
------------------------
Створення права є результатом біопсихічного комплексу судді та адміністраторів, який визначається біологічними і психологічними якостями особи, її глибинної психології або зовнішніми подразниками.
------------------------
Підтекст рішення – власна біографія судді, взята у психологічному розрізі, проте аж ніяк не норми закону, незалежно від того, наскільки ретельно суддя прикриває рішення посиланнями на ці норми.
Офіційні доводи судді не відображають його дійсних спонукань.
----------------------
У рішеннях і вироках судді оповідають про історії власного життя. Думка судді є виразом у вироку підсвідомо пануючих особистісних мотивів.
Кожне рішення – це фрагмент автобіографії. По ним ми можемо прочитати у зворотному порядку все життя судді.
---------------------
Правові норми і логіка грають похідну роль декоруму – маскування і раціоналізація самого процесу. Посилання на норми починаються вже після того, як рішення фактично сформувалося у свідомості судді.
========
В.
· Право складається із суддівських рішень, а не із норм.
· Приймаючи рішення, суддя створює право. До цього часу існує лише думка юристів – припущення про можливе рішення суду.
· Закон є або дійсним по відношенню до конкретної ситуації у минулому, або вірогідним по відношенню до конкретного рішення суду у майбутньому.
· В кінцевому рахунку судові рішення є результатами історії цілого життя. Право може варіюватися в залежності від особистості судді.
· Бажання визначеності в праві є інфантильною емоцією, яке прагне набути символічний образ батька-покровителя.
3. Психологізм соціології права Роско Паунда (1870-1964)
Обґрунтовує правомірність психологічної категорії інтуїції в праві
Процес правоутворення майже повністю зводиться до діяльності суду та адміністрації.
Під правом розуміється правопорядок, який формується на практиці насамперед під впливом рішень, що приймаються судами та адміністрацією.
|
|
--------------------------------
Фактичний правопорядок – ірраціональне явище ( панує інстинкт ). Лише в сфері права власності і торгового права, де економічні форми потребують стабільності, немає місця інтуїції – вирішальну роль відіграють раціоналізм, розум, всезагальність і стабільність.
______________________
☺ “право в дії”
☻ “право в книжках”
______________________
Суддя повинен виходити за рамки застиглих законодавчих норм у пошуку більш гнучких правових рішень, які відповідають динамічним життєвим обставинам.
Законодавство повинно розглядатися як узагальнене передбачення того, що зроблять і як вчинять судді при розв’язанні конкретних спорів про право.
______________________
Р.Паунд всебічнодосліджував роль права (що створюється судами) як засобу соціального контролю – способу саморегуляції соціальної системи, який забезпечує її збереження і нормальне функціонування.
Р.Паунд обґрунтовував погляд на право як на свого роду “соціальну інженерію”, т.б. сукупність засобів для досягнення бажаного результату, а саме для гармонізації соціальних інтересів на сонові традицій і цінностей американського суспільства.
______________________.
Правовий процес полягає у збалансованості суспільних інтересів.
Юридично захищені інтереси Р.Паунд поділяє на три групи:
1. Публічні інтереси (інтереси держави – в її існуванні як держави; як гаранта суспільних інтересів).
2. Індивідуальні інтереси (інтереси особистості – захист фізичної цілісності, свобода волі, репутація, приватність, свобода віросповідання, свобода думки; інтереси сімейних відносин – захист шлюбу, позов з утримання і юридичних відносин міх дітьми і батьками; матеріальні відносини – захист власності, свобода заповіту, свобода підприємницької діяльності, контракт).
3. Суспільні інтереси (загальна безпека; безпека соціальних інституті;, загальна мораль; захист суспільних ресурсів від марнування; загальний прогрес; захист людського життя).
|
|
4. Суперечка кодифікаційного та правового почуття в концепції А.Хохе
Право – це сукупність норм. Проте при наявності прогалини у праві, якщо правові норми не охоплюють нових відносин, судове рішення приймається (тим сам заповнюються прогалина) на підставі правового почуття.
----------------------
Суперечність між новими суспільними відносинами і правовими нормами проявляється як суперечність правового почуття і кодифікованого права.
Повне співпадання правового почуття і кодифікованого права є ідеальним станом, до якого прагне наблизитися законодавець. Однак такий стан ніколи і ніде не був і не може бути досягнутий.
----------------------
Законодавець не в змозі з достатньою гнучкістю с лідувати за змінами правового почуття.
Правові норми (☻) застигають, тоді як практика (☺) потребує безперервного розвитку, який і забезпечується правовим почуттям судді.
----------------------
Звісно, право не може розчинитися у чистому правовому почутті. Правові почуття не можуть замінити діюче право, яке п.б.. стабільним і всезагальним.
----------------------
Суддя, якщо бажає виконувати свої основні функції, постійно потребує правового почуття.
Хорошим суддею є той..., який при прийнятті рішення у випадку конфлікту між параграфом закону і правовим почуттям надає перевагу останньому.
=======
В. Правове почуття постає основою для доповнення і коректування правових норм.
5. Правовий інстинкт в концепції А.Штурма
Виникнення правової норми не пов’язується безпосередньо з правовим почуттям чи інстинктом. Правове почуття, інстинкт... проявляються лише в ході дотримання і застосування правових норм, т.б. в процесі реалізації права.
----------------------
Правовий інстинкт означає інстинкт підкорення закону.
=======
В.
1. Правове почуття або інстинкт пов’язані з об’єктивним правом лише через опосередкований процес реалізації права, отже, вони не є джерелом права.
2. Правове почуття розглядається передусім як елемент правомірної поведінки особи, її ставлення до права (як сукупності правових норм).
[U1]Зорькин В.Д. – необходимо проработать
[U2]Нагадує поділ права на позитивне і природне
[U3]Критика современной буржуазной теории права