Етапи управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємства

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді. 2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах. 3. Оцінка вартості залучення власного капіталу із різних джерел. 4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. 5. Забезпечення необхідного обсягу залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. 6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів [12, с. 230–235].

У процесі формування власних фінансових ресурсів використання зовнішнього фінансування ставить фірму в тісну залежність від ринку капіталів, вихід на який пов’язаний з більш високими вимогами до розробки інвестиційних планів підприємства, ніж у випадку використання джерел внутрішнього фінансування [13, с. 530].

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в наступному періоді. Його рівень повинен відповідати визначеній меті. Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства розраховується за формулою:

коефіцієнт самофінансування подальшого розвитку підприємства;

плановий обсяг формування власних фінансових ресурсів;

плановий приріст активів підприємства;

плановий обсяг власних фінансових ресурсів підприємства, що спрямовуються на цілі споживання [12, с. 235].

3. Управління позиковим капіталом підприємства

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» зобов’язання являє собою заборгованість підприємства, яке виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» поточні зобов’язання являють собою зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Довгострокові зобов’язання включають усі зобов’язання, які не є поточними [34].

Зобов’язання тісно пов’язані з цілями прибутковості та ліквідності підприємства. Вони виступають джерелами грошових коштів для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, коли вони нараховані, але також зобов’язання є заборгованістю, яка погашається за рахунок грошових коштів [33, с. 281].

Важливим джерелом фінансування для підприємства може виступати комерційний кредит. Кредиторська заборгованість більшості фірм являє собою неперервну форму кредитування, завдяки чому підприємству не потрібно формально організовувати фінансування. Комерційний кредит є найбільш гнучким засобом фінансування. Його відносять до спонтанного фінансування. Спонтанним фінансуванням вважають також нараховані короткострокові зобов’язання підприємства. Вони являють собою суми боргу фірми, які включають нараховані, але не сплачені заробітну плату, податки, відсотки і дивіденди.

Підприємства можуть залучати кошти за допомогою певних фінансових інструментів грошового ринку. Позики за допомогою інструментів грошового ринку та короткострокові позики являють собою форми договірного (або зовнішнього) короткострокового фінансування на приватному та відкритому (публічному) ринках [16, с. 491–536].

Управління залученням позикових коштів є цілеспрямованим процесом їхформування з різних джерел і в різних формах відповідно до потреб підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. забезпечення необхідного рівня самофінансування розвитку господарської діяльності підприємства в майбутньому періоді.

Етапи управління залученням підприємством
позикових коштів

1. Аналіз залучення та використання позикових коштів у попередньому періоді. 2. Визначення цілей залучення позикових коштів у наступному періоді. 3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. 4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу із різних джерел. 5. Визначення співвідношення обсягу позикових коштів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі. 6. Визначення форм залучення позикових коштів. 7. Визначення складу основних кредиторів. 8. Формування ефективних умов залучення кредитів. 9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів. 10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами.

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: