По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.
По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.
По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.
Методом боротьби з інфляцією єобмежуючиїї причини, а в іншихвикористовують заходи адаптації до неї.
При першомупідходіголовна роль у регулюванніінфляціїнадається заходам, щовпливають на її причини. Один із таких широко використовуванихзаходів –політикадоходів.Це заходи, спрямовані на стабілізаціюрівняцін та корегуваннядоходів. До них належать заморожуваннязаробітної плати, збільшенняоподаткування, зменшеннядержавнихвитрат на соціальніпрограми, обмеженнякредитування.
|
|
Важливим заходом боротьби з інфляцією за певнихобставин є грошовіреформи. Де повнаабочасткова структурна перебудовадіючоїгрошовоїсистеми. Розрізняютьпоняттягрошовоїсистеми у вузькому і широкому значеннях. Перше означаєпроведеннязаходівщодозмінидіючоїгрошовоїодиниці і відповідноїстабілізаціїгрошовогообігу без якісноїперебудовигрошовоїсистеми. Грошова реформа у широкомузначенніозначаєзапровадженняпринциповоновоїгрошовоїсистеми. Обидватипигрошових реформ сприяютьобмеженнюінфляції.
Другий напрям регулювання інфляції передбачає неможливість усунення інфляції, а тому рекомендуються заходи, що зменшують її негативні наслідки. Це так звана політика адаптації. Одним із найпоширеніших її заходів є індексація доходів.Суть їїполягає в тому, щозаконодавчовстановлюєтьсянеобхідністьзбільшенняномінальнихдоходів, насампередфіксованих, на певну величину, пов'язануіз темпом інфляції. Індексаціядоходів широко використовується у розвинутихкраїнах. В Українітакожприйнято закон про індексаціюдоходів, але обмеженістьфінансовихресурсів не дозволяєйогоефективновикористовувати.
Отже, для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає: зростання виробництва і насичення ринку товарами; структурну та конверсійну перебудову економіки; обмеження емісії грошей; скорочення дефіциту державного бюджету; стимулювання нагромаджень та інвестицій; проведення обґрунтованої кредитної та податкової політики; приватизацію і стимулювання середнього й малого підприємництва; обмеження емісії грошей; збільшення безготівкового обігу;широке впровадження електронної системи розрахунку; скорочення ставок податків; регулювання валютного курсу;ослаблення інфляційних очікувань; роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва; проведення грошової реформи конфіскаційного типу.