Марганець та його сполуки

Марганець широко застосовується у металургійній промисловості як легуюча добавка сталі. Крім того деякі сполуки марганцю широко використовують у медицині та побуті (перманганат калію – KMnO₄). Марганець у виробничих умовах найчастіше надходить до організму через дихальні шляхи у вигляді пилу, а у побуті – шлунково-кишковий тракт. В організмі відкладається у вигляді фосфатів у кістках, а також у печінці та нирках. Основний шлях виведення – шлунково-кишковий тракт, куди він потрапляє разом із жовчю.

Токсична дія марганцю проявляється у негативному впливі на екстрапірамідальний відділ центральної нервової системи, що проявляється у вигляді гіпомімії, брадикінезії, ослабленні м’язового тонусу, підвищенні сухожилкових рефлексів. Порушуються хода та мова, знижується антитоксична функція печінки, пригнічення шлункової секреції. При подальшому отруєнні виявляється різко виражений екстрапірамідальний синдром – паркінсонізм: масковість обличчя, скованість рухів, м’язова ригідність. У такому стані патологічні процеси мають необернений характер і наступає повна інвалідність.

Цинк та його сполуки.

Металічний цинк майже не токсичний. Більш токсичною є розповсюджена сполука – оксид цинку (ZnO), що застосовується у якості білого пігменту у фарбах. При нагріванні цинку вище точки його плавлення (939 ⁰С) відбувається його інтенсивне випаровування та наступне окислення у повітрі до тонкодисперсного оксиду, що часто спостерігається підчас різки та зварювання елементів з оцинкованого заліза. Окис цинку у такому вигляді потрапляє до організму через дихальні шляхи і викликає пропасницю, що швидко зникає. Оксид цинку призводить до денатурації легеневого епітелію та білків крові. Денатурований білок призводить до виникнення пірогенного ефекту: через 4-5 годин після вдихання аерозолю оксиду цинку з’являється озноб, підвищення температури. у крові збільшується вміст глюкози та кількості лейкоцитів. Такий же механізм дії характерний для аерозолів багатьох металів: нікелю, міді, заліза, берилію, магнію тощо.