Синдроми з переважанням порушень свідомості

Клінічного визначення терміну „потьмарення свідомості” немає. В той же час всім синдромам потьмарення свідомості притаманні спільні риси. К. Jaspers (1965) перший навів їх перелік:

1) відчуженість хворого від оточуючого з нечітким, утрудненим, фрагментарним його сприйняттям;

2) різні види дезорієнтації – у місці, часі, оточуючих, ситуації, власній особі;

3) безладність мислення, що супроводжується слабкістю або неможливістю суджень та мовними порушеннями;

4) амнезія періоду потьмарення свідомості.

Непсихотичні синдроми потьмарення свідомості.

Обнубіляція – „захмарення свідомості”, „вуаль на свідомості”. Реакції хворих, в першу чергу мовні, сповільнюються. З’являються розгубленість, неуважність, помилки у відповідях. Часто відмічається безтурботність.

Сомноленція – стан напівсну, більшу частину часу хворий лежить із закритими очима. Спонтанна мова відсутня, але на прості питання надаються вірні відповіді. Більш складні запитання не осмислюються. Зовнішні подразники здатні на деякий час послабити симптоми обнубіляції та сомноленції.

Оглушення – хворі байдужі, оточуюче не привертає їх уваги, питання, які їм ставлять, сприймають не відразу і здатні осмислити з них лише найпростіші. Мислення сповільнене та ускладнене. Словарний запас бідний. Відповіді односкладові, часто зустрічаються персеверації.

Сопор – патологічний сон. Хворий лежить нерухомо, очі заплющені, обличчя амімічне. Мовне спілкування з хворим неможливе. Сильні подразники (яскраве світло, сильний звук, больові подразники) викликають недиференційовані, стереотипні захисні рухові та зрідка голосові реакції.

Кома – повна втрата свідомості з відсутністю реакцій на будь-які подразники та появою патологічних рефлексів.