Структура та забезпечення автоматизованих інформаційних систем

Інфраструктура системи – апаратне забезпечення, програмне забезпечення, інструментальні засоби, методики, технологічні інструкції, стандарти та обладнання для експлуатації та супроводу;

В автоматизованих інформаційних системах можна виділити дві відносно незалежні складові: комп’ютерну інфраструктуру та взаємозв’язані функціональні підсистеми.

Комп’ютерну інфраструктура – це сукупність апаратного, програмного, інформаційного та організаційного забезпечення. Вона вимагає значних капіталовкладень і створюється на багато років.

Взаємозв’язані функціональні підсистеми належать до прикладної сфери і повністю залежать від мети і специфіки задач, які виконуються на підприємстві. Ця область є мінливою, так як залежить від організаційно-управлінської структури організації, її функціональності, існуючої технології документообігу та багатьох інших факторів.

Ці дві складові є взаємопов’язані: розроблення інформаційної системи потрібно розпочинати з комп’ютерної інфраструктури з врахуванням функціональних завдань, таких як, наприклад, управління, облік, логістика тощо.

АІС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою системою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпечувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності АІС. Кожен прикладний модуль системи має обслуговувати деяку інформаційну сферу.

Модульна побудова АІС передбачає безліч різних типів архітектурних рішень у межах єдиного комплексу.

Будь-яка АІС повинна мати мінімум три функціональні частини: модулі збереження даних, їхньої обробки та інтерфейс з користувачем. Кожна з цих частин може бути реалізована або замінена незалежно від двох інших.

При використанні мережевих інформаційних технологій створюються бази даних (БД) колективного користування.

Технології з розподіленими базами даних використовуються в корпоративних інформаційних системах, до складу яких можуть входити засоби для документаційного забезпечення управління, інформаційної підтримки предметних галузей, комунікативного програмного забезпечення, засоби організації колективної роботи працівників тощо.

Для кожного користувача системним адміністратором в системі виділяється свій сектор інформаційного простору і відповідні права доступу до ресурсів системи.

Найтиповішою (і, напевно, найраціональнішою) є ієрархічна модель АІС, організована відповідно до організаційної структури підприємства:

- центральний сервер (центральний офіс);

- локальні сервери (підрозділи);

- станції-клієнти (персонал підприємства).

Для організації належних умов функціонування інформаційної системи створюються відповідні види забезпечення.

Організаційне забезпечення – це сукупність документів, що регламентують діяльність персоналу, який обслуговує АІС, взаємодію з технічними засобами і між собою в процесі розв'язуван­ня задач управління. Воно включає:

­ нормативно-довідкову документацію, що регламентує функціонування і використання технічного, програм­ного, інформаційного забезпечення для роботи індивідуально або колективно в мережі;

­ посадові інструкції, які визначають права, обов'язки і відповідальність персоналу;

­ документація, що регулює порядок об­міну інформацією в АІС та із зовнішніми ІС, правила виходу з нештатних ситуацій, графіків введення та оброблення даних.

Інформаційне забезпечення АІС об'єднує інформаційні ресурси, засоби їх ведення, в тому числі структурування та систематизації. До інформаційного забезпечення належать також методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови та ведення інформаційної бази тощо. Ядром його є база даних (БД) — автоматизоване сховище інформації, яка оперативно поновлюється.

Інформаційна база (ІБ) – це сукупність упорядкованої інформації, що використовується об’єктом. Вона є основою інформаційної системи будь-якого об'єкта. Інформаційна база поділяється на позамашинну і машинну.

Позамашинна інформаційна база – це сукупність повідомлень і документів, інформація з яких може бути сприйнята людиною без використання засобів обчислювальної техніки.

У процесі створення позамашинної ІБ можуть виконуватись такі операції: формалізація даних; вибір форм первинних документів і машинних носіїв, вибір способів і засобів фіксування інформації у первинних документах і на машинних носіях; розробка форм вихідних документів, організація раціонального документообігу і та. ін.

Згідно із Законом України „Про інформацію”, документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або іншому носієві.

Носій інформації (data medium) – матеріальний об'єкт або середовище, призначений для зберігання даних.

Поки що основним носієм інформації у позамашинному середовищі є паперові документи.

За ознакою інформації, що міститься, і своїм призначенням (подальшим використанням) документи поділяють на вхідні та вихідні.

Вхіднідокумент и поділяються на нормативно-довідкові й оперативні. Перші належать до категорії умовно-сталої інформації і містять різні регламентуючі норми та нормативи, характеристики об'єктів, ціни, тарифи, які тривалий час використовуються в розрахунках без зміни. Оперативні документи містять інформацію, що відображає поточний стан об'єкта управління. До оперативних документів належать облікові прибутково-витратні документи на товари і матеріали, накладні, платіжні документи тощо.

Вихідні документи формуються в процесі автоматизованого оброблення і видаються як результат певних управлінських рішень.

Пояснення та інструкції щодо заповнення документів і контролю їх вірогідності, використання кодових позначень, підготовки документів до введення в ЕОМ, приймання і реєстрації документів, коректування інформації в документах, архівування документів, збереження, зняття копій і знищення документів вказані в інструктивних та методичних матеріалах.

Інформація може розміщуватись на спеціальних паперових бланках і зчитуватись з них в пам’ять комп’ютера автоматично за допомогою сканера. Так, наприклад, здійснюється обробка великих масивів даних (тести абітурієнтів, результати голосування чи перепису населення).

При обробці інформації в локальній комп’ютерній мережі вхідні дані можуть поступати в інформаційні систему з різних джерел: з сервера, іншої робочої станції, із спільного сховища даних, інших комп’ютерних мереж тощо.

Так само вихідна інформація з інформаційної системи може подаватись не на екран чи принтер, а пересилатись засобами телекомунікацій в інші системи.

Машинна інформаційна база – частина інформаційної бази, сформована у вигляді файлів, які зберігаються в пам’яті ЕОМ та на спеціальних зовнішніх носіях. Машинна інформаційна база може бути організована у вигляді окремих незалежних між собою локальних файлів чи у вигляді бази даних, якою керує система управління базами даних (СКБД).

Зовнішні носії інформації за формою сигналу, який використовується для запису даних, поділяють аналогові (магнітофонна та бабінна касети) та цифрові (компакт-диски, дискета, карти пам'яті носії).

Програмне забезпечення (ПЗ)— сукупність програм, які автоматизують управління діяльністю АІС, керують розподілом її ресурсів, створюють відповідні умови для зручної і надійної роботи користувача, а також виконують інші спеціальні завдання.

До програмних засобів належать: СКБД, програмні засоби ведення, оброблення, контролю даних, які використовуються у великих ІБ на етапі передбазового оброблення; сервісні засоби, що включають програми копіювання, архівування, відновлення даних, антивірусні, мережні утиліти тощо.

Програмне забезпечення можна поділити на два класи: системне програмне забезпечення та прикладне.

Системне програмне забезпечення включає: операційні системи, сервісні програми, операційні оболонки.

Операційна система (ОС) – група програм, які забезпечують функціонування всіх пристроїв комп'ютера, розподіл його ресурсів, а також їх зв'язок з користувачем та допоміжними пристроями.

Сервісні програми: антивірусні програми, архіватори, програми для обслуговування дисків, драйвери, програми захисту інформації тощо.

Драйвери – програми, які розширюють можливості ОС, наприклад, забезпе­чуючи її роботу з тим чи іншим зовнішнім пристроєм, протоколом обміну даними і т.п. Драйвери містяться в додатках до самої ОС, або постачаються в комплекті з відповідними пристроями.

Серед прикладного програмного забезпечення можна назвати: текстові редактори; графічні редактори; електронні таблиці; системи автоматизованого проектування (CAD-системи); видавничі системи; редактори HTML (Web-редактори); браузери; системи автоматизованого перекладу; інтегровані системи діловодства; бухгалтерські системи; інструментальні мови та системи програмування тощо.

Програмне забезпечення захищене від несанкціонованого копіювання законами про авторські права. Закони про авторські права передбачають збереження за автором (видавцем) програмного забезпечення декількох виключних прав, одне з яких — право на виробництво копій програмного забезпечення.

Придбання програмного продукту – це придбання ліцензії (права) на його використання. Для кожної використовуваної програми необхідна ліцензія. Умови ліцензії фіксуються в ліцензійній угоді кінцевого користувача (EULA – End User License Agreement).

Технічне забезпечення – комплекс апаратних і технічних засобів, які використовуються в АІС.

Основою технічного забезпечення АІС є персональні комп’ютери (ПК), які містять широкий спектр функціональних можливостей.

Серед технічних характеристик ПК слід виділити такі, як швидкодія центрального процесора, кількість пе­риферійних пристроїв, які можна приєднувати до комп'ю­тера одночасно, ємність оперативного запам'ятовуючого пристрою, швидкість обміну даними тощо.

Математичне забезпечення – сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації в АІС.

Лінгвістичне забезпечення – сукупність мовних засобів, призначених для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні управлінського персоналу з засобами обчислювальної техніки.

Правове забезпечення інформаційної діяльності підприємства є складовою його загального правового забезпечення.

До правового забезпеченняналежить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування. Воно включає загальну і спеці­альну частини.

Загальна частина містить нормативну документацію, яка регулює загалом діяльність АІС. Ця документація визначає: умови надання юридичної сили документам, рішенням, оформленим за допомогою обчислювальної техніки; зако­нодавчі акти, що регулюють доставку документів елек­тронними засобами, встановлюють процедуру перевірки на автентичність й описують процедуру вирішення конфліктних ситуацій.

Спеціальна частина містить засоби юридичної підтримки рішень, що приймаються. Ця частина реалізується введенням в АІС комерційних юридичних БД.

Дуже часто практична цінність і реальна ціна інформаційного забезпечення визначається ефектом від його використання, а не витратами на його створення, а потенційні збитки підприємства від втрати належної йому інформації (наприклад, ноу-хау), як правило, можуть набагато перевищують витрати на створення її.

З метою запобігання фінансових та інших санкцій перед використання чужої інформації необхідно провести юридичний аналіз доцільності і законності таких дій.

Ергономічне забезпечення – сукупність методів і засобів, призначених для створення найсприятливіших оптимальних умов високоефективної та безпечної діяльності людини в АІС і найшвидшого її освоєння.

До персоналу, який обслуговує АІС слід віднести спеціальні підрозділи на підприємстві (ІТ-підрозділи), які крім розробки і впровадження АІС, здійснюють підтримку усього вищезгаданого забезпечення.