Бойові дії 1916 року. Брусиловський прорив. Верденська битва. Контрнаступ на р. Соммі

Основні бойові дії 1916 р. відбулися:

- на Західному фронті німецькі війська намагалися штурмом взяти Верден – найважливішу ланку оборони Франції. У цій грандіозній битві, що тривала з лютого по грудень 1916 р., Німеччина втратила 600 тис. чоловік, Франція — 300 тис. (так звана Верденська м'ясорубка, що перемолола 120 воюючих дивізій). Однак реального успіху Німеччина не досягла, Верден залишився за Францією;

- більш успішними були дії військ Антанти на Східному та Кавказькому фронтах. У січні-лютому 1916 р. в результаті успішного наступу на Кавказі захоплена турецька фортеця Ерзерум. У червні-серпніРосія розпочала ряд наступальних операцій в Галичині. Армія генерала О. Брусилова, скориставшись тим, що великі німецькі сили були зосереджені біля Вердена, прорвала фронт в декількох місцях і зайняла більшу частину Галичини і Буковини («Брусиловський прорив»). Втрати противника склали 1,5 млн. чоловік. Успіхи Росії сприяли вступу Румунії у серпні 1916 р. у війну на боці Антанти. Однак невдовзі вона була окупована австро-угорськими військами;

- з 1 липня по 18 листопада 1916 р. французька армія намагалася прорвати оборону німців на р. Соммі і вийти до Брюсселю, що призвело до загальних втрат чисельністю 1,3 млн. чоловік. Тут вперше англійською стороною застосована нова зброя — танки (вперше застосовані у вересні 1916 р.), яка дала, щоправда, лише психологічний ефект. Наступальна операція не дала англо-французьким військам бажаної перемоги.

Стратегічна ініціатива перейшла до Антанти, і вона відмовилася від німецької пропозиції розпочати переговори наприкінці 1916 року.

Підводна війна. Бойові дії велися також і на морі. Основними суперниками на морях в ході Першої світової війни були Британія та Німеччина. Маючи найкращий на той час флот у світі, британці ще 1914 р. встановили морську блокаду Німеччини. Проте розгорнута Німеччиною напередодні війни кампанія з будівництва підводного флоту (підводних човнів) дала свої результати: вже восени 1914 р. німці затопили 5 британських крейсерів, не рахуючи десятки риболовецьких і торгових суден. А вже з 1915 р. Німеччина, яка фактично завершила будівництво свого флоту, сама розпочала морську блокаду Британських островів. Німецькі підводні човни не обмежувалися діями проти англійського військового флоту, а залюбки топили і пасажирські судна. Так у цьому ж році ними було потоплено англійський пасажирський лайнер, на борту якого перебувало до 2 тис. людей. Бойові дії на морі, не припиняючись, тривали всю війну.

Найбільша морська битва між Німеччиною та Англією в ході війни – Ютландська – відбулася 1916 р., у якій британський флот, незважаючи на більші, ніж у Німеччини втрати, переміг.

У 1916 р. стратегічна ініціатива перейшла до Англії, держави Четверного союзу перейшли до оборони, ресурси блоку поступово вичерпувались.

Поразки російських військ. Воєнні кампанії 1917-1918 рр. проходили в умовах посилення антивоєнних та революційних виступів у країнах Європи. У лютому 1917 р. в Росії відбулася революція, результатом якої стало повалення самодержавства і перехід влади до Тимчасового уряду. Останній продовжив курс на ведення війни «до переможного кінця». Однак реальних можливостей для цього не було. Економічна та політична ситуація в країні була катастрофічною.

Літній (червень-вересень) 1917 р. наступ російських військ на Південно-Західному фронті закінчився провалом. Це викликало спробу, щоправда, невдалу, командуючого російськими військами генерала Л. Корнілова скинути Тимчасовий уряд. На захист Тимчасового уряду виступили переважно більшовицькі загони «Червоної гвардії». Авторитет центральної влади фактично зник, популярність же крайніх лівих партій – більшовиків та есерів – в умовах тотальної кризи зростала.

Вступ у війну США. Воєнні дії на Західному фронті. 6 квітня 1917 р. уряд США, що до цього були нейтральною країною і торгували практично з усіма воюючими державами, оголосили війну Німеччині. Американці розуміли, що можуть залишиться біля «розбитого корита», і використавши як привід загибель своїх громадян на англійських пасажирських суднах, вступили у війну.

У 1917 р. основні бойові дії розгорнулися на Західному та Італійському фронтах:

- на Західному фронті вдалими для військ Антанти були наступи біля Аррасу (квітень) та у Фландрії (червень-серпень), невдалими – поразка в районі Реймсу («м’ясорубка Нівеля», квітень-травень) та Іпру (влітку); у битві біля Камбре (листопад) англійці уперше застосували масовану танкову атаку; американці розпочали бойові дії у Франції;

- на Італійському фронті біля Капорето австро-угорські війська завдали нищівної поразки італійцям. Лише на Близькому Сході та у Східній Африці перемога була за англо-французькими військами.

Вплив революції в Росії на хід війни. В результаті перевороту 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 р. в Росії Тимчасовий уряд було скинуто і до влади прийшла більшовицька партія на чолі з В. Леніним, сформований радянський уряд – Рада Народних Комісарів (РНК). На заклик більшовиків укласти мир без анексій і контрибуцій відгукнулася тільки Німеччина. Вона бажала позбутися війни на два фронти. В грудні 1917 р. між Росією та Німеччиною укладено перемир'я, незабаром почалися переговори делегацій Четверного союзу та Радянської Росії у Бресті. Під загрозою продовження бойових дій Росія погодилася на тяжкі умови сепаратного (тобто укладеного окремо, без згоди союзників; від лат. Separatus – окремий, відокремлений) Брестського мирного договору (3 березня 1918 р.) – втрату Фінляндії, Прибалтики, Польщі та України; повернення Туреччині захоплених областей, виплату контрибуції (контрибуція – примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям) в сумі 6 млрд. марок.

Таким чином, у 1917 році Антанті не вдалося розгромити противника, оскільки вихід із війни Росії суттєво послабив блок. Сприятливим для Антанти став виступ на її боці США.

«14 пунктів В. Вільсона». У відповідь на більшовицький декрет про мир, на який відгукнулись лише держави Четверного союзу, президент США В. Вільсон висунув власну програму миру – «14 пунктів». У них він запропонував:

- відмовитись від таємної дипломатії, властивої для попереднього періоду історії;

- забезпечити свободу торгівлі та мореплавства;

- визнати право націй на самовизначення як основи післявоєнного світу;

- створити міжнародну організацію на підтримку миру;

- спільно скоротити озброєння тощо.

Стратегічні плани Антанти на 1918 р. передбачали розгром Четверного союзу. Проте цим планам було нанесено удар більшовицьким урядом Росії, який 3 березня 1918 р. уклав мир з країнамми Четверного союзу. Країни Антанти, які не визнали цього сепаратного мирного договору, почали військову інтервенцію в Росію.

Після укладення миру Німеччина спробувала перехопити стратегічну ініціативу і розгорнула наступ на Західному фронті під Аррасом (березень 1918 р.), створивши загрозу Парижу. Проте наступ припинився через відсутність резервів. Влітку 1918 р. її війська вийшли на р. Марну («друга Марна») і стали обстрілювати Париж з гармат далекобійної артилерії. Однак військові резерви Німеччини на той час були вичерпані. У липні 1918 р. союзні армії Англії та Франції, отримавши підкріплення з США, перейшли в контрнаступ, витіснивши німецькі війська з Франції та Бельгії. У серпні німецькі дивізії були розгромлені під Ам’єном і Німеччина запропонувала укласти перемир’я.

Водночас почався наступ на Балканах. 28 вересні 1918 р. Болгарія, а 3 жовтня Австро-Угорщина запросили перемир'я. Наступ англійських військ на Близькому Сході примусив Туреччину 30 жовтня 1918 р. підписати перемир'я.

Антивоєнні виступи. Революційні події в Німеччині та розпад Австро-Угорщини. У ході війни у Німеччині та Австро-Угорщині почалися революційні виступи:

- у вересні німецький уряд звернувся до США з проханням перемир'я, а 3 листопада 1918 р. у Кілі (Німеччина) відбулися демонстрації матросів, солдатів і робітників, що переросли в революцію. Імператор Німеччини втік, новий уряд очолили соціал-демократи, Німеччина проголошена республікою;

- у жовтні 1918 р. Австро-Угорщина розпалася: проголосили незалежність Чехо-Словаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців, Австрія, Угорщина. В Австрії та Угорщині скинуто монархії, проголошено республіки. 3 листопада 1918 р. австрійський уряд підписав умови перемир'я, що були продиктовані Антантою.