Ставлення українських політичних організацій Наддніпрянської України до війни

ТУП закликало

  • підтримати Росію, сподіваючись на надання автономії Україні в майбутньому.
  • З грудня 1916 р. ТУП займає нейтральну позицію щодо обох ворогуючих сторін.

 

В УСДРП відбувся розкол.

  • С.Петлюра закликав до підтримки Росії.
  • В.Винниченко засудив війну, зайняв позицію нейтралітету, відстоював ідею автономії України.

Карпато-Руський визвольний комітет був створений у Києві емігрантами з Галичини та виступав за об’єднання всіх українських земель у складі Росії. Закликав галичан зустрічати російські війська як визволителів.

 

Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст був створений з метою підтримки російських військ. Членами комітету були представники українського національного руху – А.Вязлв, Д.Дорошенко, А.Ніковський.

 

Легіон Українських січових стрільців (УСС) чисельністю 2,5 тис. було створено в серпні 1914 р. у м. Стрий на основі молодіжних воєнізованих організацій «Січ», «Пласт», «Сокіл». Першим командувачем УСС був М.Галущинський.

  • Бойове хрещення УСС відбулося на Ужоцькому та Верецькому перевалах у Карпатах (27-28 вересня 1914 р. – Галицька битва).

УСС брали участь у битвах:

  • на горі Маківка (квітень-травень 1915 р.),
  • під Болеховим (травень-червень 1915 р.),
  • під Галичем (червень 1915 р.),
  • у межиріччі Серету та Стріпи (серпень-вересень 1915 р.).
  • У серпні 1916 р. у битві під Потуторами та під Бережанами (гора Лисоня) зазнали поразки та значних втрат. Узимку 1917 р. повернулися на фронт.

 

УСС стали основою для створення Української національної армії.

 

Трагедія українського народу. Для Росії Перша світова війна закінчилася після жовтневого перевороту 1917 p., коли більшовицький уряд в односторонньому порядку заявив про вихід із війни.

У роки війни значна частина території України перетворилася на район бойових дій. Масштабні бойові дії відбувалися, на території Східної. Галичини, Північної Буковини, Закарпаття, Поділля, інших територіях. Наддніпрянська Україні, де наприкінці XIX ст. проживало 23,5 млн українців, дала російський армії близько 4 млн солдатів. У Західній Україні, що входила до складу Австро-Угорської імперії, з 6,5 млн українців до австрійської армії було мобілізовано близько 300 тис. Загальні людські втрати України в роки Першої світової війни (на фронті, від голоду й епідемій) становили 500 тис. людей.

У результаті запеклих і затяжних боїв були знищені сотні сіл, десятки містечок, зруйновані 650 шкіл, понад 500 тис. житлових і господарських будинків. Десятки тисяч людей, рятуючись від репресій і боїв, опинились у становищі біженців і були розкидані по величезній території, без даху над головою, кинуті владою й у Росії, і в Австро-Угорщині напризволяще.

 

Перша світова війна збільшила трагедію позбавленого державності і роз'єднаного українського народу. Але в умовах військового протистояння двох імперій їхнє українське населення все більше усвідомлювало свою вікову і нерозривну єдність. I з цим розумінням український народ вступив у другу російську революцію, а головне - уже і в свою власну національну революцію.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: