Вступ
Лекція 1.
План
1. Предмет і завдання курсу «Ділова українська мова».
2. Мова – знакова система.
3. Мовлення його типи, види, форми.
4. Літературна і народна мова.
5. Основні розділи науки про мову. Стилі мовлення.
1. Кожна наука має об’єкт та предмет дослідження, об’єктом у мовознавстві (наука, що вивчає мову як найважливіший засіб людського спілкування), або лінгвістиці, є мовлення -діяльність носіїв мови, у якій мова знаходить своє практичне відображення та застосування. Предметом є мова як явище суспільне, що розвивається за своїми законами та під впливом навколишньої дійсності. Розмежування предмета та об’єкта у лінгвістиці зводиться до розмежування понять мовлення і мова.
Завдання курсу:
ü Дати ґрунтовні знання з основних розділів наук про мову;
ü Показати різницю між усним та писемним мовленням;
ü Показати основні напрямки «Ділової української мови»;
ü Навчити укладати будь-які документи.
Як гул століть, як шум віків,
|
|
Як бурі подих - рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
М. Рильський
«Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного… Мова – душа кожної нації, її скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… Поки живе мова – житиме й народ…», - казав мовознавець Іван Огієнко.
Кілька мільярдів людей користуються 2 500 мовами (за іншими підрахунками, на землі існує 5 000 мов). Мови відрізняються одна від одної, але різною мірою. Схожість мов пояснюється спільністю їх походження, що дає змогу об’єднувати їх у так звані мовні сім’ї. Українська мова належить, як відомо, до східнослов’янської підгрупи мов (група – слов’янська), остання в свою чергу належить до індоєвропейської сім’ї.
Довгий шлях у своєму розвитку пройшла українська мова: від численних заборон і понівечення до відродження і вільного функціонування.
26 жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові статусу державної». Державність її підтверджується і ст. 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року. Чи не про це роками мріяли видатні українські митці?
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ноче колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна…
Цвіти і сяй, моя державна…
(О. Олесь)
Перед сучасним українським суспільством після отримання незалежності постало чимало проблем, що потребують нагального вирішення. Одна з них – впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності держави.
|
|
Загальновідомо, що українська мова була і, на жаль, подекуди залишається чужою. Серед низки причин, що зумовили таку ситуацію, далеко не останнє місце посідає брак якісної необхідної літератури, насамперед навчального характеру; відсутність єдиної програми з курсу «Сучасна ділова українська мова» тощо.
Пропонована нами розробка має на меті заповнити деякі прогалини у цій галузі.
Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності…
Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки сприймаються як пляма на службовому мундирі.
Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів.
2. Мова – це історично змінна, особлива (властива лише людині), специфічна (є інші знакові системи) знакова система, що служить найважливішим засобом спілкування, вираження думок і почуттів.
Національна українська мова – це сукупність усіх слів, усіх особливостей вимови всіх людей, які говорять українською (за Г. Вовкотруб).
Основні функції мови:
ü Комунікативна (спілкування);
ü Мислеоформлююча;
ü Емоційна.
З цими трьома функціями пов’язані інші:
ü Номінативна (називна);
ü Дискурсивна (міркування);
ü Акумулятивна (нагромадження думок);
ü Імперативна (наказова);
ü Вказівна;
ü Контактовстановлююча;
ü Поетична.
3. Мовлення - це явище індивідуальне, в якому мова знаходить застосування, це те, як кожен із нас говорить.
Мовлення існує у двох формах: усній та писемній.
Типи мовлення: опис, розповідь, міркування.
З цими поняттями тісно пов’язана норма – це правило щодо грамотного вживання, використання, написання, вимови слів тощо.
Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації.
Виділяють такі типи норм:
- Орфоепічні (регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень);
- Графічні (регулюють правильне накреслення букв, їх назву тощо);
- Пунктуаційні (регулюють правильне вживання розділових знаків);
- Лексичні (встановлюють правила слововживання. Наприклад: не поставщик, а постачальник; не міроприємство, а захід. Встановлюють правила розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності);
- Граматичні (передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову речень і словосполучень. Наприклад: не фестивалей, а фестивалів; не зазнав поразк у, а зазнавпоразки. Кайдашиха бігла по селу і кричала, що мене вбили. - Кайдашиха бігла по селу і кричала, що її вбили);
- Стилістичні (визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення, доцільність використання виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації. Наприклад: не заключати угоду, а укладати угоду; не займати посаду, а обіймати посаду);
- Орфографічні (правила написання слів та їх частин).
Нагадуємо, що слова в українській мові пишуться за такими принципами:
1. фонетичним (як вимовляються, так і пишуться): підрозділ, дата;
2. морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): укладається, зчитувати;
3. історичним, або традиційним (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до норм): дзвінок, черговий;
4. смисловим, або диференційним (різне написання однозвучних слів, що мають неоднакове значення): Орел – орел; напам’ять – на пам'ять.
Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми можуть змінюватися з плином часу. У зв’язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під яким розуміють видозміни на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові. Встановлено, що причинами змін у мовних нормах найчастіше є зміни в житті суспільства, вплив внутрішніх законів мови, вплив розмовної мови. Мовні норми фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови. Культура писемного та усного мовлення полягає в тому, щоб досконало володіти мовними нормами і послідовно дотримуватися їх.
|
|
Видатні представники українського народу завжди дбали про розвиток рідної мови, багато зробили для її розквіту і слави. У часи, коли українська мова офіційно вважалася діалектом, «малороссийским наречием», Іван Франко писав:
Діалект, а ми його надишем