Якість трудового життя як критерії оцінки соціально-трудових відносин в Україні

Всі процеси перетворення соціально-трудових відносин в Україні проходять спонтанно, що приводить до їх розрізненості, відокремленості, запізненості в часі. Реформи мають суто економічний характер, що стримує розвиток соціально-трудових відносин. Держава вже не в повному обсязі регламентує соціально-трудові відносини, тоді як інші чинники впливу на них ще не встигли почати працювати на повну потужність. Особливо це відноситься до соціального партнерства. Тому можна підкреслити, що головні проблеми в соціально-трудовій сфері сконцентровані на базовому рівні - на рівні підприємств та організацій. Та необхідно відмітити й ті позитивні зміни, що все ж таки відбулися в соціально-трудовій сфері: 1.Роздержавлення, ліквідація монополії держави на використання робочої сили в результаті виникнення різноманіття форм власності й господарювання. 2.Усунення правових обмежень мобільності робочої сили. 3.Підвищення гнучкості ринку праці. 4.Нові можливості щодо вибору форм та видів трудової діяльності. 5.Підвищення особистої відповідальності за свій добробут кожної людини та організації, відживання утриманських настроїв, соціального інфантилізму. 6.Посилення турботи з боку найманих працівників щодо підтримання та підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці. 7.Формування готовності до більш продуктивної та інтенсивної праці під впливом зростання конкуренції між найманими працівниками за робочі місця. 8.Формування більш активної поведінки працівників як реакція на розширення пропозиції товарів та послуг, що сприяє бажанню підвищувати доходи. Отже, одним з головних питань сучасного розвитку України є створення соціально орієнтованої ринкової економіки. Це вимагає від держави невід'ємної законодавчої та виконавчої підтримки соціальних прав людини: гарантованого мінімального доходу, необхідної кількості робочих місць, довжини робочого дня, захисту від безробіття, пенсійного забезпечення, забезпечення освіти, житлових умов, відпочинку, охорони материнства та дитинства, інших прав та гарантій. На розв'язання цього питання спрямована соціальна політика держави.

Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.

Особливу роль у процесі формування нових соціально-трудових відносин в Україні грають вікові розходження: зміна поколінь, що серйозно відрізняються друг від друга по основних соціально-психологічних параметрах, орієнтації й мотивації, вимагає адекватного обліку. На соціально-трудових відносинах не може не позначитися й стать, наприклад, фахівці відзначають, що чоловікам властивий підвищений радикалізм, а жінкам - конформізм. Суспільне регулювання процесу становлення соціально-трудових відносин нової якості може містити в собі: формування й освоєння всіма суб'єктами соціально-трудових відносин єдиної системи понять, засвоєння однієї мови спілкування з метою взаєморозуміння; ідентифікацію соціально-економічних процесів з точки зору інтересів сторін; формування системи показників, які відображають процеси взаємодії суб’єктів соціально-трудових відносин і відповідно визначення джерел інформації; дослідження досягнень інших країн у цій сфері, узагальнення й оцінка зарубіжного досвіду.