Під резервами зростання продуктивності праці розуміють невикористані на підприємстві можливості економії витрат живої та уречевленої праці. В залежності від особливостей виявлення та використання резерви продуктивності праці можна поділити на 3 групи: 1.резерви зниження трудомісткості, тобто можливості скорочення витрат праці робітників, службовців та інших категорій працівників на одиницю продукції за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці; 2.резерви поліпшення використання робочого часу за рахунок ліквідації різних його втрат, усунення непродуктивних витрат праці (зокрема, пов’язаних з браком, відхиленням у технології), поліпшення умов праці на робочому місці; 3.резерви удосконалення структури кадрів, які реалізуються за рахунок впровадження технічно обґрунтованих норм праці, перегляду штатного розкладу, централізації допоміжних та обслуговуючих господарств. В залежності від місця утворення та використання резерви зростання продуктивності праці поділяються на: 1.народногосподарські, які утворюються на рівні народного господарства, його окремих галузей і пов’язані з нераціональним розміщенням продуктивних сил, неоптимальною галузевою структурою, неефективною системою управління; 2.галузеві, які проявляються на всіх підприємствах галузі і є результатом недостатнього рівня спеціалізації і кооперування виробництва; 3.внутрішньовиробничі, тобто резерви безпосередньо даного підприємства, які пов’язані з низькою механізацією праці, втратами ресурсів у виробництві, незадовільним стимулюванням праці. За функціональною значущістю виділяють резерви основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва та резерви управління. За часом використання резерви бувають поточними (які можна використати в межах року) і перспективними (з терміном реалізації більше одного року).
|
|
69.Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
Для правильного планування продуктивності праці та виявлення її резервів важливе значення має класифікація факторів підвищення продуктивності праці. Фактори – це причини зміни продуктивності праці. В практиці діяльності вітчизняних підприємств діє типова класифікація факторів підвищення продуктивності праці, яка виділяє наступні, відносно однорідні групи факторів: 1. Фактори удосконалення управління, організації виробництва і праці, у тому числі: - удосконалення форм організації виробництва; - удосконалення виробничої структури підприємства; - поліпшення використання устаткування, централізація ремонтних служб; - удосконалення структури управління; - поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії; - зміна режиму роботи підприємств; - створення АСУВ; - удосконалення нормування праці; - впровадження раціональних прийомів і методів праці; - поліпшення використання робочого часу і ліквідація його втрат тощо. 2. Фактори підвищення технічного рівня виробництва, у тому числі: - механізація та автоматизація виробничих процесів на базі діючого та нових видів устаткування; - модернізація устаткування; - впровадження нових та удосконалення діючих технологічних процесів; - впровадження нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів; - підвищення якості продукції тощо. 3. Фактор збільшення обсягу виробництва, дія якого позначається на відносному зменшенні чисельності виробничого персоналу через зростання масштабів діяльності. 4. Фактор структурних зрушень у виробництві, у тому числі: - зміна питомої ваги окремих видів продукції з різною трудомісткістю; - зміна частки кооперованих поставок. 5. Галузеві фактори, у тому числі: - зміна способів видобутку сировини; - зміна вмісту основної корисної речовини; - зміна гірничо-геологічних умов тощо.
|
|