Тема 11. Мотиваційні аспекти в системі управління витратами на виробництві

1. Інформаційне забезпечення для системи стимулювання працівників на підприємстві.

2. Формування мотиваційних механізмів як елемент ефективного управління витратами.

3. Основні вимоги до побудови системи винагороди працівників за ефективне формування витрат виробництва.

 

1. Нові умови господарювання вимагають розробки та впровадження адекватних мотиваційних механізмів, які б спонукали усіх учасників виробничих процесів до досягнення успіху і процвітання підприємства у ринковому середовищі. Основними показниками і критеріями успішності роботи підприємницьких структур є наявність прибутків, зростання обсягів виробництва, забезпечення конкурентноздатності продукції. Витрати виробництва є внутрішнім фактором досягнення успіху функціонування підприємств в ринковому середовищі. Від величини витрат виробництва залежить рівень ефективності господарювання будь-якої виробничо-господарської структури, а, в першу чергу, і повною мірою – підприємницьких організацій. Розглянуті раніше форми обліку витрат на виробництво, формування центрів обліку витрат, центрів відповідальності за витрати, центрів прибутковості зумовлені перш за все необхідністю контролю за ефективністю здійснення витрат виробництва. Чим вищий рівень ефективності витрат виробництва, тим вища ефективність виробництва в цілому. Таким чином, зниження витрат виробництва в умовах ринкової економіки слід розглядати як фактор і джерело підвищення ефективності підприємства. Залежно від стану кожного виробництва конкретного підприємства, наявності резервів в сфері зниження витрат і можливості та необхідності їх реалізації, має розроблятися система управління витратами виробництва, складовою частиною якої є підсистема стимулювання працівників, усіх учасників виробничого процесу за зниження витрат виробництва. Така підсистема має формуватися на основі діючої системи обліку витрат виробництва і тісно пов’язуватись з плановими завданнями і нормативними вимогами до витрат.

Вихідною інформацією для підсистеми стимулювання працівників підприємств за економію, раціональне здійснення витрат виробництва є звітність центрів відповідальності та аналітичного центру аналізу і контролю за ефективністю управління витратами. При цьому первинною інформацією при розподілі матеріальної винагороди за зниження витрат виробництва мають служити звіти центрів відповідальності, узагальнюючою інформацією для прийняття рішень керівництвом підприємства про винагороду працівників – узагальнюючі дані аналітичного центру аналізу і ефективності управління витратами виробництва.

Рішення про винагороду працівників за економію витрат виробництва приймається за певних умов і наявності успіхів в сфері зниження витрат виробництва в порівнянні з встановленими в плановій документації вимогами. При цьому винагорода формується за вже досягнуті результати і витрати, які вже здійсненні в процесі виготовлення та реалізації продукції і величина яких є нижчою від запланованої. Часовий період, за який визначається винагорода і обліковуються витрати, має в кінцевій формі бути однаковим, але частота обліку і контролю витрат виробництва і нарахування величини винагороди можуть бути різними. Так, облік витрат виробництва за місцями їх виникнення і контроль за центрами відповідальності може здійснювати позмінно, тобто по закінченню зміни, а нарахування винагороди працівникам – по результатах роботи підприємства за місяць. При цьому для прийняття рішень про винагороду працівників за економію витрат виробництва самої інформації про рівень їх здійснення недостатньо. Необхідно показники, що характеризують рівень формування витрат, ув’язати з показниками, що характеризують кінцеві результати роботи підприємства і, в першу чергу, з показниками прибутковості та продуктивності праці.

 

2. Розглядаючи процес формування мотиваційних механізмів важливим питанням при цьому є оцінка доцільності зниження витрат виробництва. Проблема полягає в тому, що в умовах адміністративно-командної системи господарювання завдання по зниженню витрат виробництва носили директивний і формальний характер. На рівні уряду приймалися рішення по зниженню собівартості продукції. При цьому такі завдання не ув’язувались із конкретними умовами виробництва, наявністю резервів на конкретних підприємствах. Постійні вимоги до зниження витрат виробництва з боку вищих органів влади сформували певну форму поведінки керівництва підприємств, а відповідно і виробничих колективів, а саме подання у верхні щаблі управління нереальної інформації про рівень витрат виробництва. Більшість підприємств приховували реальні витрати виробництва і резерви їх зниження.

 

Вирішення цієї проблеми потребує змін в макроекономічних процесах управління національною економікою. Одним із напрямків вирішення проблеми є формування мотиваційних механізмів, які спонукають власників і співвласників підприємств до раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, а відтак і витрат виробництва. Отже вирішення проблеми раціонального здійснення витрат на рівні промислових підприємств не залежно від форми їх власності потребує створення сприятливих для цього умов на мікроекономічному рівні. В умовах перехідної економіки необхідно забезпечити перехід до нової системи управління витратами виробництва на базі таких мотиваційних механізмів, які відповідають принципам ринкової системи господарювання та вирішенню соціальних проблем суспільства в цілому.

Значною мірою має змінюватися система побудови стимулів за раціональне здійснення витрат виробництва на рівні підприємств. Тому в залежності від мети і завдань розвитку підприємств, реального стану в сфері управління витратами, кожне підприємство самостійно має розробляти систему управління витратами, в тому числі і формувати стимули до раціонального їх здійснення.

3. Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду з питань управління витратами дозволяє сформулювати наступні вимоги до побудови системи винагороди працівників за зниження витрат виробництва. Основні з них такі:

1. Основою для прийняття рішень щодо винагороди працівників за раціональне управління витратами виробництва мають бути реальні результати роботи підприємства, основними показниками яких є наявність прибутку, зростання показників ефективності виробництва при заданому рівні витрат або їх зниження порівняно із запланованим рівнем.

 

2. Вихідною інформацією для визначення винагороди працівникам за економію витрат виробництва мають бути звіти центрів відповідальності і загальний кошторис витрат, що характеризує фактичний їх рівень по місцях виникнення та відхилення від запланованого рівня за певний період часу.

3. Звіт про виконання кошторису витрат виробництва по підприємству складає аналітичний центр з зазначенням позитивних і негативних відхилень від запланованого рівня по центрах відповідальності.

4. По кожному відхиленню від запланованого рівня витрат виробництва має складатись звіт відповідального за витрати з поясненнями причин відхилення.

5. На рівні керівництва підприємством, куди поступає інформація, що характеризує відхилення від запланованого кошторису витрат і звіти, які пояснюють виявлені відхилення, приймаєьться рішення про можливість надання додаткової винагороди за зниження витрат тим працівникам, які безпосередньо забезпечили їх. При цьому необхідними умовами мають бути наявність позитивних відхилень, які вказують на підвищення ефективності виробництва за рахунок зниження витрат.

6. Керівництво підприємства приймає рішення стосовно винагороди за зниження витрат виробництва по центрах відповідальності. Нижчий рівень розподілу винагороди приймається самостійно відповідальними особами центрів відповідальності. Це забезпечить більш тісний зв’язок з безпосередніми виконавцями, які забезпечили економію витрат. Так, на робочих місцях зниження витрат може бути досягнуте за рахунок:

а) високої кваліфікації працівника;

б) його майстерності і сумлінного ставлення до роботи;

в) застосування ним нових прийомів праці або більш досконалих інструментів і засобів виробництва;

г) внесення раціоналізаторських пропозицій по удосконаленню технології виготовлення продукції, зміни її конструкції тощо.

7. Система обліку витрат виробництва при прийнятті рішення про винагороду працівників за зниження витрат виробництва не може забезпечити повної інформації про рівень ефективності їх використання на підприємстві. Тому вона має бути доповнена показниками, які характеризують інші фактори та результати трудових процесів працівників і виробничих ділянок, де відбувається процеси виробництва. Зокрема на рівні цехів доцільно врахувати такі показники як:

а) плинність кадрів;

б) коефіцієнт завантаженості і коефіцієнт корисної дії устаткування;

в) процент забракованих деталей;

г) коефіцієнт ефективного використання робочого часу;

д) простої устаткування з вини робочого, служб ремонту і обслуговування, адміністрацій тощо.

 

Без точних даних, які обліковуються всі нюанси виробничих процесів і вклад конкретних працівників у їх здійснення неможливо з належною повнотою визначити їх вплив на зміну витрат виробництва.

8. Важливим фактором ефективності системи стимулювання працівників за економію витрат виробництва є не тільки достовірність і повнота первинної інформації, що обліковує витрати виробництва і вклад конкретних працівників у їх зниження, але і достовірність такої інформації, доведення її до відома і свідомості всіх працівників.

9. За оцінками зарубіжних досліджень підприємство (фірма, компанія тощо) не здатна вижити в ринковому середовищі, якщо її цілі не будуть узгодженні з інтересами працівників. Це свідчить про необхідність розробки соціально справедливої системи винагороди працівників, яка б відповідала їх сподіванням на отримання певної винагороди у відповідності із затратами праці, інтелекту і робочого часу. Якщо витрати праці на досягнення певних результатів виробництва, в тому числі і в сфері зниження витрат виробництва, будуть більші від очікованої винагороди за них, працівники не буть зацікавленні в їх реалізації. Тоді треба вводити додаткові стимули або інші важелі управління, які спонукатимуть працівників до досягнення поставлених адміністрацією завдань в сфері економії витрат виробництва.

В усіх випадках для забезпечення ефективності управління витратами виробництва на промислових підприємствах повинні визначатись цілі і вимоги до кожного центра відповідальності по їх забезпеченню. Система винагороди за ефективне формування витрат виробництва повинна тісно ув’язуватись з показниками ефективності виробництва і вкладом кожного конкретного учасника виробничого процесу в забезпеченні економії витрат.

Вироблення положення про стимулювання працівників за економію, підвищення ефективності управління витратами виробництва повинно здійснюватися із врахуванням таких позицій:

· визначення критерію стимулювання, тобто таких показників, за досягнення яких працівники можуть претендувати на винагороду;

· визначення умов стимулювання, тобто обмежень або встановлення конкретних вимог, які доповнюють критерії стимулювання;

· обгрунтування факторів, які вплинули на зниження витрат виробництва.

Виходячи із структури витрат виробництва промислових підприємств, а також центрів відповідальності і контролю за витратами виробництва в положенні стимулювання працівників доцільно виділити три групи витрат:

- матеріальні;

- енергетичні;

- накладні.

 

Саме такі групи формують основний склад витрат виробництва, підлягають контролю, а також є предметом управління з боку адміністрації, центрів відповідальності.

Зниження перелічених вище витрат сприяє зниженню собівартості продукції і є основою для формування критеріїв і умов стимулювання працівників

Фактори, що визначають характер впливу на зміни у витратах виробництва можна об’єднати в чотири групи:

1) Зниження цін на сировину, матеріальні, енергетичні ресурси.

2) Економія ресурсів виробництва на основі вдосконалення виробничих процесів, включаючи впровадження ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій, прогресивних форм організацій праці тощо.

3) Підвищення продуктивності праці.

4) Підвищення цін на продукцію та послуги підприємства.

Таким чином, на основі приведених вище критеріїїв і умов стимулювання, факторів підвищення ефективності управління витратами формується положення про стимулювання працівників за економію, а також здійснюється підвищення ефективності управління витратами в цілому по підприємству.