2017-12-14
1029
Кваліфіковано провести ревізію та обґрунтувати кожний факт, викладений в акті, – важлива і відповідальна частина контрольно-ревізійної роботи. Але на цьому контроль не закінчується. Він вважається закінченим, коли усунуто виявлені порушення, мінімізовано їхні наслідки, а фінансово-господарську діяльність підприємства, установи, організації чи державного 156
органу налагоджено таким чином, що забезпечує виконання завдань, поставлених перед ними. Крім того, необхідно вжити заходи, які унеможливлюють повторення таких порушень на інших суб’єктах господарювання.
Домогтися зазначених цілей можна за виконання контролюючими органами низки процедур, які разом утворюють механізм усунення наслідків фінансових порушень.
Передусім повинна проводитися індивідуальна робота з розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів з метою максимального усунення порушень і їхніх наслідків під час контрольного заходу.
У тих випадках, коли вжитими в період ревізії (перевірки) заходами не забезпечено повне усунення виявлених нею порушень, ревізуючі готують і за підписом керівника (або його заступника) відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби направляють керівництву перевіреного об’єкта вимогу щодо усунення виявлених порушень і вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків і притягнення осіб, винних у допущених порушеннях, до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.
У разі виявлення суттєвих порушень фінансової дисципліни, недостач коштів і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються слідчим органам, про результати контролю в цей же час інформується вища організація.
У випадках, коли діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юридичній особі заподіяно матеріальні збитки, але їхні дії в кримінальному порядку не розглядаються, належить поставити вимоги перед керівником перевіреної або вищої (за підпорядкованістю) організації щодо пред’явлення цивільних позовів до винних осіб.
Про виявлені порушення законів України, постанов Верховної Ради, нормативних актів Президента України і Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції, у випадках, передбачених чинним законодавством, подаються інформації:
Головним контрольно-ревізійним управлінням України – Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;
Контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі – Головному контрольно-ревізійному управлінню, обласним, районним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і радам; а також за дорученням ГоловКРУ – міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;
Контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районах у містах – контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідним місцевим державним адміністраціям і радам.
У разі потреби матеріали ревізій (перевірок) виносять на обговорення в колективах перевірених підприємств, установ, організацій та/або оприлюднюють через засоби масової інформації (шляхом проведення тематичних брифінгів, прес-конференцій, розміщення статей, прес-повідомлень, інтерв’ю тощо).
Важливими складниками механізму усунення бюджетних порушень є також застосування фінансових санкцій та адміністративних стягнень.
Щодо фінансових санкцій потрібно пам’ятати, що:
1) фінансові санкції є засобом покарання за бюджетне правопорушення юридичної особи і стимулом для забезпечення усунення його наслідків;
2) в окремих випадках за одне і те саме бюджетне правопорушення може бути застосовано одночасно кілька фінансових санкцій;
3) передача ревізійних матеріалів на розгляд до правоохоронних органів не є перешкодою для застосування до порушника бюджетного законодавства – юридичної особи фінансових санкцій;
4) за одним актом ревізії, яким задокументовано порушення з питань складання і виконання бюджетів різних рівнів, може бути прийнято кілька рішень щодо застосування фінансових санкцій (за кожним бюджетом окремо);
5) фінансові санкції не блокують здійснення видатків за захищеними статтями бюджету;
6) за недосягнення з першого разу ефекту «виховання» фінансову санкцію вже через короткий час (тиждень-два) можна знову застосувати до порушника бюджетного законодавства – юридичної особи, керівники якої ухиляються від усунення наслідків порушень;
7) факти незастосування за бюджетні правопорушення фінансових санкцій правоохоронні органи можуть розцінити як корупційні дії.
На керівників та інших службових осіб об’єктів контролю, діями чи бездіяльністю яких було спричинено фінансове чи бюджетне правопорушення, накладаються у порядку, встановленому законодавством, адміністративні штрафи.
Так, органи ДКРС мають право складати протоколи за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП): 164-2 «Порушення законодавства з фінансових питань», 164-12 «Порушення законодавства про бюджетну систему України» і 166-6 «Порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку у ліквідації юридичної особи».
Види адміністративних правопорушень, а також розміри адміністративних штрафів чітко визначено зазначеними статтями.
Так, статтею 164-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі порушення:
приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;
відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку;
внесення неправдивих даних до фінансової або статистичної звітності;
несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей;
порушення правил ведення касових операцій;
перешкоджання працівникам ДКРС у проведенні ревізій і перевірок;
невжиття заходів для відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.
Зазначені порушення передбачають накладення штрафу в розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на 01.11.2003 – 136–255 грн.).
Ті самі дії, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, передбачають накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170–340 грн.).
Відповідно до статті 164-12 КУпАП порушення законодавства про бюджетну систему України, тобто використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, встановленого чинним бюджетним законодавством, передбачає накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1190 грн.).
Ті самі дії, вчинені впродовж протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачають накладення штрафу на посадових осіб в розмірі від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1190–1700 грн.).
Статтею 166-6 передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку у ліквідації юридичної особи. Зокрема неподання або несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою чи подання недостовірних фінансової звітності і ліквідаційного балансу, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, головою ліквідаційної комісії, ліквідатором, іншими відповідальними особами, залученими до ліквідації юридичної особи, передбачає накладення штрафу в розмірі від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1020 грн.).
Ведення з порушенням встановленого порядку бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, включаючи оцінку майна і зобов'язань юридичної особи та складання ліквідаційного балансу, що здійснюється відповідальними за це особами, передбачає накладення штрафу в розмірі від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1020 грн.).
Ухилення голови ліквідаційної комісії, ліквідатора, інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації юридичної особи, від організації ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, включаючи оцінку майна і зобов'язань юридичної особи та складання ліквідаційного балансу, передбачає накладення штрафу в розмірі від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680–1700 грн.).
Посадовими особами вважають керівників, заступників керівників та інших працівників підприємств, установ і організацій, до посадових обов’язків яких входить здійснення організаційно-розпорядчих функцій, за невиконання (неналежне виконання) яких КУпАП встановлено відповідальність (осіб, які мають право першого підпису фінансових документів).
Насамперед це службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи та організації в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання асигнувань, взяття зобов’язань і здійснення видатків з бюджету.
Факт вчинення адміністративного правопорушення встановлюється в процесі або за результатами ревізії чи перевірки підприємства, установи, організації та фіксується складеними ревізійними матеріалами (акт ревізії, проміжний акт, акт про перешкоджання у проведенні ревізії (недопущення до ревізії/перевірки, ненадання бухгалтерських документів). Посадові особи ДКРС у разі встановлення на підприємствах, в установах чи організаціях фактів порушень, за які винні особи підлягають притягненню до відповідальності, відображають їх в актах ревізій (перевірок) та складають протокол про адміністративне правопорушення.
Адміністративні стягнення у вигляді штрафу повинні накладатися в межах, передбачених статтями 164-2 і 166-6 КУпАП. Для обчислення їх розміру застосовується неоподатковуваний мінімум доходів громадян, офіційно встановлений законодавством на день винесення постанови про накладення адміністративного штрафу.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
