Перспективи і напрями розвитку теорії і практики адміністративного управління В сучасному менеджменті

ТЕМА 9.

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Перспективи і напрями розвитку теорії і практики адміністративного управління в сучасному менеджменті.

2. Види та форми інформаційних систем в адміністративному менеджменті.

3. Удосконалення існуючих та розробка принципово нових (реінжиніринг) бізнес-процесів

 

Перспективи і напрями розвитку теорії і практики адміністративного управління В сучасному менеджменті

Зміни в світовій і національній економіці, що відбуваються, і які пов'язані з глобалізацією, переходом на принципово нові технології і перспективи інтеграції економік різних країн визначають формування і розвиток певних тенденцій в сучасному менеджменті. Сучасні тенденції в менеджменті розвиваються по двох напрямах. Перший напрям пов'язаний з переходом від продуктової моделі управління до результативної. Перехід до результативної моделі управління означає, що рішення, які ухвалюються, орієнтуються на комплекс результатів, які можуть бути одержані від діяльності корпорацій, підприємств і організацій. При цьому як результати розглядаються не тільки показники кількісних результатів, але й досягнення у сфері вирішення соціальних завдань, дотримання екологічних обмежень, підтримка стійкого розвитку об'єктів управління. Такий підхід активно підтримується з боку державних органів управління і дозволяє особливо крупним організаціям активно освоювати нові ринки і захищати свої позиції. Ця концепція виявляється у ряді робіт і наукових досліджень, пов'язаних з довгостроковим моделюванням розвитку підприємств, вироблення стратегії поведінки в умовах глобальної економіки. Стосовно умов України це виявляється в зміні управлінських концепцій на провідних підприємствах, що визначають економічну стабільність суспільства. Це підприємства енергетики, металургії, авіабудування і ряд інших галузей. Наприклад, на Алчевському металургійному комбінаті з метою підвищення конкурентоспроможності продукції і створення стійких конкурентних переваг, а також для поліпшення екологічних параметрів, причому на довгостроковий період, реалізований дорогий, великомасштабний проект створення замкнутого циклу утилізації шкідливих викидів і забезпечення на цій основі енергетичної незалежності підприємства як по електроенергії, так і по газу. Цей приклад ілюструє на практиці реалізацію концепції результативної моделі управління. Можуть бути наведені й інші приклади. Ця концепція ґрунтується на зміні стилю і менталітету мислення як топ-менеджерів, так і менеджерів середньої ланки. Здійснення таких змін вимагає комплексу довготривалих заходів як у сфері підготовки персоналу, так і в організації управлінської діяльності в цілому.

Другий напрям сучасного розвитку менеджменту пов'язаний з вивченням і оптимізацією внутрішніх процесів, що відбуваються при реалізації управлінських дій. До внутрішніх процесів відносять як процеси організації виробничої діяльності на рівні виконавців, так і організації здійснення різних управлінських дій,

пов'язаних з досягненням поставлених цілей і виконанням намічених завдань від окремого виконавця до підрозділів підприємства. До внутрішніх процесів можуть відноситися як окремі бізнес-процеси, так і процеси вироблення управлінських рішень і реалізації функцій управління в цілому. Адміністративне управління є одним з напрямів, які орієнтуються на оптимізацію і високу організацію дій в при виконанні завдань. Адміністративне управління в цьому випадку може розглядатися як вид управлінської діяльності, який скеровано на оптимізацію дій за всіма функціональними напрямами у всіх підрозділах і структурних одиницях підприємства. При цьому адміністративне управління останніми роками стало розвиватися по трьох напрямах: традиційне – державне адміністрування (PublicAdministration), бізнес-адміністрування (BusinessAdministration) і адміністрування в господарюючих суб'єктах.

Проблеми PublicAdministration активно вивчаються в світовій практиці менеджменту, починаючи з початку ХХ століття. При цьому вивчаються і уточнюються функції органів державного управління у зв'язку із змінами, що відбуваються в світі і необхідністю економії бюджетних витрат і забезпечення результативності державного управління в цілому [4].

BusinessAdministration стало активно вивчатися і розвиватися із створенням програми перепідготовки управлінських кадрів МВА. Саме розвиток цієї програми підштовхнув до вивчення проблем і особливостей різних видів бізнес-процесів як виробничого, так і управлінського характеру з урахуванням особливостей різних видів підприємств і організацій [5].

Узагальнюючи погляди і сучасні підходи до адміністративного управління, основні його концепції можна звести до таких положень.

Забезпечення і супровід процесу постановки і досягнення всього різноманіття цілей організації неминуче ґрунтується на адмініструванні. Яким би не було важливе сприйняття і здійснення менеджменту на творчому рівні, його практичний зміст формується, будується і реалізується відповідно до основоположних регламентів, норм, інструкцій та інших формалізуючих положень. Саме вони дозволяють керівникам, фахівцям і технічним виконавцям безумовно і однозначно формувати, направляти, сприймати і виконувати всю сукупність дій з постановки і досягнення цілей організації.

До адміністрування слід віднести механізм забезпечення дотримання комплексу встановлюючих прав, положень, обмежень, процедур та інших форм визначення дій персоналу. При цьому забезпечуючий підхід адміністрування орієнтує його не на підміну діяльності конкретних лінійних і функціональних підрозділів організації, але перш за все на її оперативний супровід.

Основа визначення предмету дослідження адміністративного менеджменту – виділення організаційних відносин. Вони відображають сукупність і різноманітність всіх видів і форм встановлення, здійснення і припинення взаємозв'язків як усередині об'єкту, так і зовні. Саме такі, характерні для всіх організацій відношення, виступаючи як предмет вивчення в найрізноманітніших процесах і системах, розкривають і відображають сутність адміністрування. Подібний підхід ґрунтується на тому, що під адмініструванням в теорії і практиці прийнято розуміти широкий спектр проявів формалізації і регламентації зв'язків і залежностей, прав і повноважень, форм і структур, порядків і правил, квот і обмежень і т.д.

Але різноманітність проявів формування і функціонування систем і процесів адміністрування відображає тільки зовнішню сторону організації. Значно складнішою є внутрішня, якісна сторона прояву адміністративних відносин. Рівень формалізації уявлень тут істотно нижче, а вплив неформальних проявів мало передбачений.

В практиці сучасної організації реальні об'єкти адміністрування характеризуються широким спектром найрізноманітніших проявів, загальна палітра систематизації яких може бути представлена відносинами, зв'язками, функціями, процедурами, нормами, структурами і т. ін.

Багато хто вважає, що засновані на всемірному звільненні ініціативи і заповзятливості ринкові механізми економіки і управління спочатку відкидають значну частину ресурсів адміністрування. Більш того, все ще достатньо поширена думка про те, що саме ліберальна ринкова економіка звільняє організацію від адміністрування. При цьому абсолютно необґрунтовано ставиться під сумнів не тільки об'єктивна необхідність організаційно-методичного забезпечення всієї сукупності процесів і систем організації, але і в цілому прикладне, практичне значення адміністративного менеджменту.

Забезпечувана адміністративним менеджментом практична побудова і прикладне використання процедур і структур функціонування організації одержує абсолютно особливе таке, що супроводжує весь життєвий цикл організації, значення. Воно починає виявлятися задовго до безпосередньої установи і тим більше початку функціонування організації і нерідко ще використовується після того, як організація фактично ліквідована. Ця особливість безперервності і постійності прояву прикладного значення адміністративного менеджменту обумовлює перманентне практичне затребування його ресурсів.

Питання PublicAdministration і BusinessAdministration вивчені більш детально, але і в цій сфері є достатньо багато білих плям і проблем, що вимагають більш детального розгляду.

Висновки і напрями подальших досліджень. Розглянуті підходи до розвитку теорії і практики адміністрування дозволяють зробити висновок про те, що це є реальним, важливим інструментом підвищення результативності і ефективності управлінської діяльності в цілому. Якщо перехід до концепції результативного управління вимагає рішень і зусиль на вищому рівні корпорації і державних органів управління, то використання потенціалу і переваг другого напряму залежить від менеджерів, що управляють

як окремими підприємствами, так і окремими підрозділами. При правильній мотивації і підготовці персоналу резерви, пов'язані з оптимізацією внутрішніх процесів управління, можуть достатньо швидко бути реалізовані без істотних інвестиційних витрат. Цим визначається важливість і актуальність досліджень у сфері адміністративного управління.